јнал≥з м≥жнародних матер≥ально-правових норм у сфер≥ охорони ≥нтелектуальноњ власност≥

ѕоложенн¤, що стосуютьс¤ матер≥ального права, пов'¤заного з правами ≥ обов'¤зками приватних ос≥б т≥Їю м≥рою, ¤кою ц≥ правила вимагають застосуванн¤ до них нац≥онального законодавства. ƒл¤ характеристики прав промисловоњ власност≥ найб≥льш ≥стотним Ї наступне.

¬≥дпов≥дно до територ≥ального принципу д≥њ промислових прав ц≥ права д≥ють, ¤к правило, т≥льки в межах держави, де вони придбан≥ ≥ використовуютьс¤ њх власниками.

Ѕ≥льш≥сть прав промисловоњ власност≥ в≥дноситьс¤ до прав вин¤ткових: њхньому власнику надаЇтьс¤ юридична монопол≥¤ на в≥дпов≥дний об'Їкт-винах≥д, промисловий зразок, товарний знак, ф≥рму ≥ т.д. «астосуванн¤ об'Їкта ≥ншими особами без дозволу правомочноњ особи ¤вл¤Ї собою  правопорушенн¤. ¬ин¤тков≥сть прав ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що т≥льки його власник може монопольно сам використовувати охоронюваний об'Їкт або надавати кому-небудь дозв≥л на його використанн¤ ≥ разом з тим заборон¤ти ус≥м трет≥м особам застосовувати охоронюваний об'Їкт на територ≥њ даноњ держави без спец≥ально виданого њм дозволу, л≥ценз≥њ. ÷¤, друга сторона суб'Їктивного права, що дозвол¤Ї виключати, в≥дсторон¤ти Ђвс≥х ≥ кожногої в≥д використанн¤ об'Їкта, здобуваЇ особливу ц≥нн≥сть ≥ особливе значенн¤ в конкурентн≥й боротьб≥.

Ѕагато прав промисловоњ власност≥, заснован≥ на виданому компетентним державним органом Ч патентним в≥домством Ч спец≥альному охоронному документ≥ (патент≥ на винах≥д чи промисловий зразок, св≥дченн≥ про реЇстрац≥ю товарного знаку ≥ т.д.), мають тимчасовий характер. ¬они д≥ють у межах передбаченого законом терм≥ну, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤кого можуть ¤к Ђсусп≥льне надбанн¤ї (res publicum) безперешкодно ≥ безоплатно використовуватис¤ будь-¤кою особою. –азом з тим де¤к≥ права (право на ф≥рму, право на позначенн¤ походженн¤ товару, право на захист проти недобросов≥сноњ конкуренц≥њ й ≥н.) не мають таких обмежень д≥њ в час≥.

¬ажливу роль у регулюванн≥ прав промисловоњ власност≥ в м≥жнародному оборот≥ належить м≥жнародним угодам. ќсобливе м≥сце серед них займаЇ ун≥версальна за своњм зм≥стом угода - ѕаризька конвенц≥¤ про охорону промисловоњ власност≥ 1883 року. ”часниками  онвенц≥њ Ї 168  крањн[1], тобто б≥льш≥сть крањн св≥ту.

ѕоложенн¤ конвенц≥њ полегшують ≥ноземним ф≥зичним ≥ юридичним особам ≥з крањни-учасниц≥ набувати, використовувати ≥ захищати промислов≥ права в ≥нших крањнах-учасниц¤х. –егулюючи в≥дносини по окремих об'Їктах промисловоњ власност≥, конвенц≥¤ закр≥плюЇ одночасно низку загальних правових принцип≥в.

ќсоба, подавши в ¤к≥й-небудь крањн≥-учасниц≥ конвенц≥њ правильно оформлену за¤вку на охоронний документ - винах≥д, корисну модель, промисловий зразок чи товарний знак, може прот¤гом установленого конвенц≥Їю терм≥ну (конвенц≥йного терм≥ну) подати аналог≥чну за¤вку в ≥нш≥й крањн≥-учасниц≥ з вимогою встановленн¤ пр≥оритету за першою за¤вкою (конвенц≥йного пр≥оритету). ƒл¤ патент≥в на винаходи ≥ корисн≥ модел≥ конвенц≥йний терм≥н складаЇ 12 м≥с¤ц≥в, а дл¤ промислових зразк≥в ≥ товарних знак≥в - 6 м≥с¤ц≥в.

ѕр≥оритет конвенц≥йноњ за¤вки визначаЇтьс¤ не з дати њњ надходженн¤ в патентне в≥домство другоњ крањни, а з дати подач≥ первинноњ за¤вки на цей об'Їкт у в≥домство першоњ крањни.

¬иключне право на тв≥р л≥тератури, науки ≥ мистецтва по своњй сут≥ ¤вл¤Ї собою комплекс прав, що належать авторам ≥ ≥ншим суб'Їктам авторського права, ¤к≥ називаютьс¤ суб'Їктивними авторськими правами. —уб'Їктивн≥ авторськ≥ права знаход¤тьс¤ у т≥сному взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмозалежност≥ ≥ можуть бути умовно розд≥лен≥ на дв≥ групи Ч особист≥ немайнов≥ права (droit moral, moral rights) ≥ майнов≥ права.

«аконодавство крањн континентальноњ ™вропи в≥дносить до числа Ђморальнихї прав автора наступн≥:

право на авторство ≥ право на авторське ≥м'¤, право на опубл≥куванн¤ твору, право на Ђв≥дкликанн¤ї опубл≥кованого твору, право на недоторканн≥сть твору (включаючи право на охорону ц≥л≥сност≥ твору, на внесенн¤ в нього зм≥н ≥ т.д.).

ѕраво на авторство розум≥Їтьс¤ ¤к право творц¤ твору бути визнаним у ¤кост≥ його автора. ѕраво на авторське ≥м'¤ означаЇ право автора опубл≥кувати тв≥р п≥д своњм власним ≥м'¤м, п≥д псевдон≥мом чи без вказ≥вки ≥мен≥ (тобто анон≥мно). ÷¤ правомочн≥сть дозвол¤Ї автору вимагати вказ≥вки свого ≥мен≥ у вс≥х випадках використанн¤ його твору: при його виданн≥ чи в≥дтворенн≥, публ≥чному виконанн≥, передач≥ по рад≥о ≥ телебаченню, а також при цитуванн≥.

—уть права на опубл≥куванн¤ (тобто на розкритт¤ сутност≥ твору) пол¤гаЇ в тому, що т≥льки автор може вир≥шити питанн¤ про випуск твору у св≥т ≥ визначити спос≥б ≥ умови випуску; н≥хто не маЇ права опубл≥кувати тв≥р без згоди автора. ѕраво на Ђв≥дкликанн¤ї твору пол¤гаЇ в тому, що п≥сл¤ передач≥ права на використанн¤ твору ≥нш≥й особ≥ ≥ нав≥ть п≥сл¤ його публ≥кац≥њ автор може в≥дмовитис¤ в≥д р≥шенн¤ про опубл≥куванн¤ ≥ в≥д подальшого поширенн¤ опубл≥кованого твору. ѕри цьому в≥н вправ≥ вимагати нав≥ть вилученн¤ твору з продажу. ќднак при зд≥йсненн≥ зазначеного права автор зобов'¤заний в≥дшкодувати особ≥, ¤к≥й було в≥дступлено право на використанн¤ твору, нанесений збиток.

Ќарешт≥, право на недоторканн≥сть твору означаЇ право автора перешкоджати будь-¤ким перекручуванн¤м свого твору в процес≥ його використанн¤, будь-¤к≥й його переробц≥, постачанню його передмовою, п≥сл¤мовою, коментар¤ми ≥ т.д., а також протид≥¤ти будь-¤ким ≥ншим д≥¤м у зв'¤зку з використанн¤м твору, що могли б завдати шкоди репутац≥њ чи чест≥ автора.

«аконодавство ‘–Ќ дуже докладно регулюЇ особист≥ немайнов≥ права автора. ќднак передбачене ст. 14 закону 1965 року[2] право автора на недоторканн≥сть твору ≥стотно обмежено, що випливаЇ вже ≥з самого формулюванн¤ даноњ статт≥: автор може заборонити перекручуванн¤ твору т≥льки в тому випадку, ¤кщо зашкоджуютьс¤ його особист≥ ≥нтереси. ѕевн≥ обмеженн¤ права автора на недоторканн≥сть твору передбачен≥ ≥ ст. 39 зазначеного закону, що встановлюЇ право особи, до ¤кого перейшло право на використанн¤ твору, вносити в нього зм≥ни Ђу рамках договору про використанн¤ творуї. ѕри цьому без згоди автора в тв≥р можуть бути внесен≥ так≥ зм≥ни, у ¤ких в≥н Ђпо добр≥й сов≥ст≥ї не може в≥дмовити.

«аконодавство Ўвейцар≥њ м≥стить дуже розр≥знен≥ ≥ неповн≥ положенн¤, що в≥днос¤тьс¤ до особистих прав автор≥в. “ак, у закон≥ регламентуютьс¤ лише окрем≥ аспекти права на авторське ≥м'¤ ≥ права на недоторканн≥сть твору.

ћайнов≥ права неоднаково формулюютьс¤ в законодавств≥ крањн континентальноњ ™вропи ≥ крањн англо-американського права. “ак, у крањнах континентальноњ ™вропи майнове право визначаЇтьс¤ загальним чином ¤к виключне право на використанн¤ твору в будь-¤к≥й форм≥ з метою отриманн¤  прибутку. ѕри цьому, ¤к правило, даЇтьс¤ ≥ перел≥к виключних прав, а також розкриваЇтьс¤ њхн≥й зм≥ст. —еред них звичайно ф≥гуруЇ право на в≥дтворенн¤, на публ≥чне представленн¤ чи виконанн¤, на поширенн¤ твору й ≥н. «акони ‘ранц≥њ ≥ Ќ≥меччини встановлюють ≥ так зване Ђправо проходженн¤ї, що належить авторам твор≥в образотворчого мистецтва й пол¤гаЇ в тому, що при кожному перепродаж≥ ориг≥налу твору вони мають право на одержанн¤ визначеного в≥дсотка в≥д ц≥ни (3% - у ‘ранц≥њ, 5% - у Ќ≥меччин≥).

«акони крањн англоамериканського права не дають загального пон¤тт¤ майнового права, встановлюючи лише перел≥к окремих прав майнового характеру. “ак, в јнгл≥њ закон 1988 року трактуЇ пон¤тт¤ виключного права на тв≥р (copyright) не ¤к право використанн¤ твору у будь-¤к≥й форм≥, а ¤к виключне право робити визначен≥ д≥њ стосовно охоронюваного твору. ¬ичерпний перел≥к цих д≥й установлений законом.

≤ншою особлив≥стю англ≥йського закону Ї те, що в≥н не м≥стить Їдиного перел≥ку таких д≥й, що був би застосовний до ус≥х вид≥в твор≥в, тобто не встановлюЇ Їдиного зм≥сту виключного права.  онкретн≥ правомочност≥ передбачаютьс¤ стосовно окремих вид≥в охоронюваних твор≥в. “аким чином, у в≥дношенн≥ кожноњ ≥з шести передбачених англ≥йським законом груп об'Їкт≥в авторського права установлюЇтьс¤ св≥й особливий перел≥к вин¤ткових прав.

Ќаприклад, стосовно до першоњ групи об'Їкт≥в, що включаЇ в себе л≥тературн≥, драматичн≥ ≥ музичн≥ твори, закон встановлюЇ наступн≥ вин¤тков≥ права: право на в≥дтворенн¤ у будь-¤к≥й матер≥альн≥й форм≥, право на опубл≥куванн¤, право на публ≥чне виконанн¤, право на передачу по рад≥о ≥ телебаченню, право на переробку твору, а також на зд≥йсненн¤ вс≥х зазначених д≥й у в≥дношенн≥ такоњ переробки.

јмериканський закон 1976 року, закр≥плюючи широкий перел≥к прав суб'Їкта авторського права, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д англ≥йського закону тим, що не встановлюЇ пр¤мого зв'¤зку м≥ж конкретною групою твор≥в ≥ зм≥стом виключного права. ѕередбачен≥ законом права в≥днос¤тьс¤ до ус≥х вид≥в об'Їкт≥в (кр≥м таких, ¤к публ≥чне представленн¤ ≥ публ≥чний показ, що мають своњм об'Їктом лише визначен≥ види твор≥в).

«аконодавство ус≥х крањн встановлюЇ окрем≥ обмеженн¤ виключного права на тв≥р, визначаючи коло випадк≥в в≥льного використанн¤ твор≥в без згоди правовласник≥в. “ак, допускаЇтьс¤ в≥льне використанн¤ охоронюваних твор≥в в особистих ц≥л¤х (без отриманн¤ прибутку), у тому числ≥ шл¤хом зн¤тт¤ коп≥й ≥з застосуванн¤м сучасних засоб≥в репродукуванн¤ (фото- ≥ ксерокоп≥юванн¤) ¬≥льне використанн¤ твор≥в допускаЇтьс¤ також з метою досл≥дженн¤ чи критики (наприклад, цитуванн¤ невеликих уривк≥в опубл≥кованих твор≥в), у загальноосв≥тн≥х ц≥л¤х (включенн¤ окремих фрагмент≥в твор≥в у шк≥льн≥ п≥дручники, хрестомат≥њ ≥ т, д.), в ≥нтересах правосудд¤, в ≥нтересах б≥бл≥отек ≥ арх≥в≥в (виготовленн¤ невеликого, строго обмеженоњ к≥лькост≥ коп≥й твор≥в, наприклад р≥дких книг, рукопис≥в, р≥зних документ≥в ≥ т.д.), з метою передач≥ ≥нформац≥њ (в≥льне в≥дтворенн¤ в пер≥одичн≥й прес≥, по рад≥о ≥ телебаченню пов≥домлень, що в≥днос¤тьс¤ до Ђновин дн¤ї, складанн¤ огл¤д≥в преси, поширенн¤ матер≥ал≥в на поточн≥ пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ теми ≥ т.д.).

¬≥льне використанн¤ твор≥в у вс≥х цих випадках звичайно не пов'¤зано з≥ сплатою ¤коњ-небудь винагороди правовласнику. «агальною вимогою Ї вказ≥вка в необх≥дних випадках ≥мен≥ автора ≥ джерела запозиченн¤. ќднак у де¤ких ситуац≥¤х опубл≥кований тв≥р може бути використано без згоди правовласника лише за умови виплати йому визначеноњ винагороди, розм≥р ¤кого визначаЇтьс¤ за згодою стор≥н (у випадку недос¤гненн¤ угоди Ч судовими чи ≥ншими органами) або встановлюЇтьс¤ законом. “акий режим в≥льного використанн¤ твор≥в звичайно називають режимом примусових л≥ценз≥й.

“ак, законодавством ‘–Ќ, Ўвейцар≥њ, јнгл≥њ ≥ —Ўј передбачений режим примусових л≥ценз≥й у в≥дношенн≥ використанн¤ музичного твору (у тому числ≥ з текстом) дл¤ виготовленн¤ звукозапис≥в. Ќ≥мецький закон, зокрема, встановлюЇ, що ¤кщо автор музичного твору чи пов'¤заного з ним тексту дав дозв≥л на виготовленн¤ ≥ поширенн¤ звукозапис≥в цього твору в комерц≥йних ц≥л¤х, то в≥н повинен дати аналог≥чний дозв≥л будь-¤кому ≥ншому виготовлювачу звукозапис≥в.

ƒуже детальн≥ положенн¤ щодо примусових л≥ценз≥й м≥стить законодавство —Ўј. Ќаприклад, без згоди правовласника може зд≥йснюватис¤ ретрансл¤ц≥¤ рад≥о- ≥ телев≥з≥йних передач за певних умов. якщо така ретрансл¤ц≥¤ проводитьс¤ за допомогою кабельноњ системи, то њњ власник повинен сплачувати в Ѕюро з авторських прав визначений в≥дсоток в≥д тих сум, що в≥н одержуЇ в≥д користувач≥в кабельноњ системи (тобто власник≥в теле- ≥ рад≥оприймач≥в, п≥дключених до такоњ системи).

¬иключне право на тв≥р л≥тератури, науки ≥ мистецтва обмежене визначеним сроком, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤кого тв≥р може в≥льно використовуватись будь-¤кою особою. «аконодавство встановлюЇ, ¤к правило, загальний терм≥н охорони ≥ к≥лька спец≥альних терм≥н≥в, застосовуваних до окремих вид≥в чи твор≥в у де¤ких особливих випадках.

—пец≥альн≥ терм≥ни охорони авторських прав встановлюютьс¤ звичайно дл¤ твор≥в к≥нематограф≥њ, фототвор≥в, твор≥в прикладного мистецтва, а також дл¤ твор≥в, опубл≥кованих п≥д  псевдон≥мом чи анон≥мно (у тому випадку, ¤кщо справжнЇ ≥м'¤ автора нев≥домо, у результат≥ чого застосуванн¤ загального терм≥ну охорони п≥сл¤ смерт≥ автора неможливо). —пец≥альн≥ терм≥ни охорони авторських прав встановлен≥ й у в≥дношенн≥ твор≥в, вперше опубл≥кованих п≥сл¤ смерт≥ автора. “ак, за законодавством ‘ранц≥њ, Ўвейцар≥њ, јнгл≥њ авторське право на твори, опубл≥кован≥ п≥д псевдон≥мом чи анон≥мно, охорон¤Їтьс¤ прот¤гом 50 рок≥в п≥сл¤ њхньоњ публ≥кац≥њ, у Ќ≥меччин≥ Ч прот¤гом 70 рок≥в п≥сл¤ публ≥кац≥њ.