’арактерн≥ риси кол≥з≥йного регулюванн¤ в≥дносин у сфер≥ охорони ≥нтелектуальноњ власност≥

јвторське ≥ винах≥дницьке право, право на товарн≥ знаки, що виникли в одн≥й держав≥ на п≥дстав≥ його закон≥в, в≥др≥зн¤ютьс¤ строго територ≥альним характером: вони, в принцип≥, д≥ють у межах даноњ держави ≥ не мають д≥њ за межами њњ юрисдикц≥њ. ” цьому, з погл¤ду м≥жнародного приватного права, пол¤гаЇ основна в≥дм≥нн≥сть зазначених прав в≥д ≥нших вид≥в цив≥льних прав.

якщо особа придбала право власност≥ на товар в одн≥й держав≥ чи придбала на п≥дстав≥ закон≥в ц≥Їњ держави зобов'¤зальне право вимоги, то п≥д час витребуванн¤ даних прав в ≥нш≥й держав≥ виникаЇ кол≥з≥йне питанн¤ про те, за законами ¤коњ держави повинне визначатис¤ суб'Їктивне цив≥льне право. ѕередумовою такого кол≥з≥йного питанн¤ Ї визнанн¤ екстеритор≥альноњ д≥њ цив≥льних прав, що виникають у сфер≥ ≥ноземноњ юрисдикц≥њ[1].

јле ¤кщо в одн≥й крањн≥ за особою визнане право на винах≥д, то дл¤ визнанн¤ виключного права на той же винах≥д в ≥нш≥й крањн≥ винах≥дник повинен одержати новий патент у ц≥й крањн≥.  оли винах≥д запатентований у дек≥лькох державах, то в кожн≥й з них виникаЇ самост≥йне, суб'Їктивне право, що не залежить в≥д на¤вност≥ патенту на той же винах≥д, отриманого в ≥нш≥й крањн≥. “е ж в≥дноситьс¤ ≥ до права на товарн≥ знаки.

ѕозбавлено екстеритор≥альноњ д≥њ також авторське право на л≥тературний чи художн≥й тв≥р. “ому, наприклад, л≥тературний тв≥р, опубл≥кований в одн≥й крањн≥, може бути перевидано (у ориг≥нал≥ чи в переклад≥ на ≥ншу мову) в ≥нш≥й крањн≥, при цьому автор не може за¤вити ¤к≥-небудь претенз≥њ: вважаЇтьс¤, що його суб'Їктивне право не порушене таким перевиданн¤м чи перекладом, тому що воно маЇ територ≥альн≥ рамки. ƒл¤ того щоб суб'Їктивне авторське право, що виникло за законом одн≥Їњ крањни, одержало д≥ю в ≥нш≥й держав≥, необх≥дно, щоб м≥ж цими двома державами була укладена угода про взаЇмне визнанн¤ й охорону в≥дпов≥дних прав. ѕри на¤вност≥ такоњ м≥жнародноњ угоди Ї п≥дстави дл¤ визнанн¤ суб'Їктивного виключного права, що виникло в силу закон≥в ≥ноземноњ держави; у даному випадку, отже, можуть виникнути в област≥ цих прав кол≥з≥йн≥ питанн¤[2].

¬≥д питанн¤ про д≥ю Ђ≥ноземногої виключного права варто в≥др≥зн¤ти питанн¤ про те, ¤кою м≥рою за ≥ноземцем визнаютьс¤ так≥ права, що випливають з м≥сцевого закону. „и може ≥ноземець у ц≥й област≥ користуватис¤ т≥Їю ж правоздатн≥стю, що ≥ власний громад¤нин?

«а загальним правилом, ≥ноземець у сфер≥ названих прав користуЇтьс¤ нац≥ональним режимом: б≥льш≥сть крањн надаЇ ≥ноземц¤м права на винаходи ≥ товарн≥ знаки нар≥вн≥ ≥з власними громад¤нами за умови дотриманн¤ в≥дпов≥дних загальних вимог закон≥в даноњ крањни про патенти чи товарн≥ знаки.

ƒо тепер кол≥з≥йн≥ питанн¤ в област≥ ≥нтелектуальноњ власност≥ залишаютьс¤ не врегульованими в законодавчому пор¤дку в б≥льшост≥ держав. ’оча в≥дпов≥дн≥ положенн¤ м≥ст¤тьс¤ в законах про м≥жнародне приватне право јвстр≥њ (1978), Ўвейцар≥њ (1987), ≤тал≥њ (1995), що виход¤ть ≥з принципу застосуванн¤ до прав на ≥нтелектуальну власн≥сть права крањни, на територ≥њ ¤коњ надаЇтьс¤ охорона цих прав (lex loci protectionis). ” законах де¤ких ≥нших держав (наприклад, ѕортугал≥њ, –умун≥њ) в област≥ авторського права застосовуЇтьс¤ кол≥з≥йна прив'¤зка до права крањни походженн¤ твору (lex originis). ¬ естонському законодавств≥ передбачено, що до ≥нтелектуальноњ власност≥, њњ виникненн¤, зм≥сту, припиненню ≥ захисту застосовуЇтьс¤ право т≥Їњ держави, на територ≥њ ¤кого такий захист надаЇтьс¤ (ст. 23 «акону про м≥жнародне приватне право 2002 р.). ” французьк≥й судов≥й практиц≥ проводитьс¤ розпод≥л наступним чином: у в≥дношенн≥ визначенн¤ права першого власника авторського права застосовуЇтьс¤ право крањни походженн¤, а в ≥нших випадках Ч право крањни охорони. ” Ќ≥меччин≥ судова практика додержуЇтьс¤ загального принципу застосуванн¤ права крањни, в ¤к≥й витребовуЇтьс¤ охорона. Ќайб≥льший ≥нтерес викликаЇ р≥шенн¤ кол≥з≥йних питань у «акон≥ про м≥жнародне приватне право Ўвейцар≥њ 1987 р. ÷ей закон передбачаЇ наступн≥ положенн¤:

• до прав ≥нтелектуальноњ власност≥ застосовуЇтьс¤ право держави, на територ≥њ ¤коњ надаЇтьс¤ охорона;

• до договор≥в у ц≥й сфер≥ застосовуютьс¤ положенн¤ що застосовуютьс¤ до догов≥рних зобов'¤зань;

• у випадку пред'¤вленн¤ вимоги про запод≥¤нн¤ шкоди сторони можуть домовитис¤ про застосуванн¤ права крањни суду;

• визнаютьс¤ ≥ноземн≥ р≥шенн¤ в справах про порушенн¤ прав в ц≥й сфер≥, винесен≥ в держав≥ м≥сц¤ проживанн¤ в≥дпов≥дача й у держав≥, на територ≥њ ¤коњ надаЇтьс¤ охорона, ¤кщо в≥дпов≥дач не мав пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ у Ўвейцар≥њ;

• ≥ноземн≥ р≥шенн¤ з приводу виникненн¤, д≥йсност≥ ≥ реЇстрац≥њ прав на ≥нтелектуальну власн≥сть визнаютьс¤ т≥льки в тому випадку, коли вони видан≥ чи визнаютьс¤ в держав≥, на територ≥њ ¤коњ надаЇтьс¤ охорона.