’арактерн≥ риси догов≥рноњ передач≥ прав на об'Їкти ≥нтелектуальноњ власност≥

«г≥дно ст. 1  онвенц≥њ ќќЌ про договори м≥жнародноњ куп≥вл≥-продажу, п≥дписаноњ у 1980 р. у ¬≥дн≥ ≥ вступив у силу з 1 с≥чн¤ 1988 р., до м≥жнародних цив≥льно-правових договор≥в в≥днесен≥ договори м≥ж сторонами, комерц≥йн≥ п≥дприЇмства ¤ких знаход¤тьс¤ на територ≥њ р≥зних держав. « ц≥Їњ передумови виход¤ть, зокрема, судов≥ органи при вир≥шенн≥ суперечок по договорах.

якщо виходити з цього, то не т≥льки догов≥р про ≥мпорт чи експорт технолог≥њ, але ≥ догов≥р про передачу права на охоронюван≥ патентами обТЇкти промисловоњ власност≥ ≥ л≥ценз≥йний догов≥р про наданн¤ права на њхнЇ використанн¤, одна ≥з стор≥н ¤кого знаходитьс¤ на територ≥њ ≥ншоњ держави, може бути квал≥ф≥кований ¤к м≥жнародний цив≥льно-правовий з ус≥ма належними правовими й економ≥ко-правовими насл≥дками.

Ќасамперед, визначену складн≥сть п≥д час п≥дписанн¤ такого роду угод дл¤ сторони представл¤Ї питанн¤ про застосовне право. ѕ≥д час п≥дписанн¤ договору з ≥ноземним контрагентом доц≥льно точно установити, законодавством ¤коњ крањни варто керуватис¤ у в≥дносинах за договором, у тому числ≥ при дозвол≥ суперечки, що виникли при його виконанн≥. “им часом сторони договору найчаст≥ше обмежуютьс¤ лише визначенн¤м м≥сц¤ розгл¤ду суперечки, а в де¤ких випадках у договорах в≥дсутнЇ волеви¤вленн¤ стор≥н в≥дносно м≥сц¤ розгл¤ду суперечок ≥ застосовного права. ” таких випадках питанн¤ про застосовне право само по соб≥ набуваЇ сп≥рного характеру.

ѕри вир≥шенн≥ суперечки, що випливаЇ ≥з зовн≥шньоеконом≥чноњ угоди, в≥дносно ¤коњ сторони визначили застосовне право, арб≥тражний суд керуЇтьс¤ принципом автоном≥њ вол≥ стор≥н ≥ виходить з того, що сторони в≥льн≥ у вибор≥ права, застосовного до сут≥ суперечки.

” тому випадку, коли сторони договору визначили м≥сце перебуванн¤ угоди, але не визначили застосовне право, арб≥тражний суд вибираЇ застосовне право самост≥йно на основ≥ кол≥з≥йних норм, що м≥ст¤тьс¤ у м≥жнародному договор≥ чи нац≥ональному закон≥. [1]

” випадку, ¤кщо сторони договору з ≥ноземною особою ¤к застосовне право в загальн≥й форм≥ вказали на законодавство дек≥лькох держав, суд вправ≥ визначити застосовне право на основ≥ кол≥з≥йних норм, ор≥Їнтуючись, ¤к правило, на м≥сце зд≥йсненн¤ угоди.

” практиц≥ застосуванн¤ л≥ценз≥йних договор≥в ≥ договор≥в з поступки патенту нер≥дк≥ випадки, коли одна ≥з стор≥н договору не виконуЇ його ц≥лком чи виконуЇ неналежним чином, що спонукаЇ потерп≥лу сторону вимагати дострокового роз≥рванн¤ договору ≥ в≥дшкодуванн¤ понесених збитк≥в. “им часом можливост≥ дострокового роз≥рванн¤ договору ≥ виникаюч≥ внасл≥док цього юридичн≥ насл≥дки визначаютьс¤ саме вибором застосовного до в≥дносин стор≥н договору права.

ѕри цьому особливоњ обережност≥ вимагаЇ п≥дх≥д до умов роз≥рванн¤ договору в≥дпов≥дно до англ≥йського Ђ«агального праваї, що маЇ свою специф≥ку з даного питанн¤, а саме: порушенн¤ договору даЇ потерп≥л≥й сторон≥ право вимагати дострокового припиненн¤ договору ≥ компенсац≥њ понесених збитк≥в т≥льки в тому випадку, ¤кщо це порушенн¤ Ђакцептованої потерп≥лою стороною. ” протилежному випадку одноб≥чна в≥дмова в≥д виконанн¤ зобовТ¤зань буде розц≥нена ¤к порушенн¤ договору до настанн¤ терм≥н≥в його виконанн¤.

Ќеобх≥дно також враховувати, що питанн¤ роз≥рванн¤ договор≥в регулюютьс¤ не т≥льки нац≥ональним правом, але ≥ м≥жнародними договорами, такими ¤к  онвенц≥¤ ќќЌ про договори м≥жнародноњ куп≥вл≥-продажу (¬≥денська конвенц≥¤ 1980 р.),  онвенц≥њ про м≥жнародний ф≥нансовий л≥зинг (ќттавська конвенц≥¤ 1988 р.), що не можуть бути пр¤мо поширен≥ на в≥дносини стор≥н у рамках л≥ценз≥йних договор≥в ≥ договор≥в з поступки патенту, однак застосовн≥ в р¤д≥ випадк≥в на основ≥ принципу аналог≥њ закону.

ѕерел≥к умов, сукупн≥сть ¤ких надаЇ право одн≥й ≥з стор≥н договору на дострокове його роз≥рванн¤, м≥ститьс¤ також у ст. 7.3.1 розд≥лу 3 Ђѕринцип≥в м≥жнародних комерц≥йних договор≥вї, що нос¤ть факультативний характер. «м≥ст даного перел≥ку, на думку фах≥вц≥в, не полегшуЇ положенн¤ потерп≥лоњ сторони, а служить лише п≥дтвердженн¤м того, наск≥льки складно довести порушенн¤ винною стороною ≥стотних умов договору.

“аким чином, сфера м≥жнародно-правового регулюванн¤ невелика ≥ можлив≥сть застосуванн¤ ун≥ф≥кованих норм дуже обмежена.

ѕри укладенн≥ договору ≥з закордонним контрагентом необх≥дно зТ¤сувати, ¤к≥ вимоги предТ¤вл¤ютьс¤ законодавством крањни контрагента до технолог≥й при њхньому ввоз≥, а також до товар≥в, вироблених за переданою технолог≥Їю. ѕри цьому особливоњ уваги вимагають технолог≥њ виробництва товар≥в, що п≥дпадають п≥д категор≥ю, звТ¤зану з≥ строгою в≥дпов≥дальн≥стю за шкоду, запод≥¤ну споживачу дефектною продукц≥Їю. ƒо таких товар≥в в≥днос¤тьс¤, зокрема, харчов≥ продукти, медикаменти, парфумер≥¤, косметика ≥ т.п. Ќер≥дк≥ випадки, коли в≥дпов≥дальн≥сть за претенз≥¤ми споживача до виробленоњ за л≥ценз≥Їю продукц≥њ, в≥дпов≥дно до л≥ценз≥йного договору покладаЇтьс¤ на л≥ценз≥ара. “им часом законодавство окремих крањн, наприклад —Ўј, припускаЇ ст¤гненн¤ з в≥дпов≥дального за запод≥¤нн¤ збитку вс≥х збитк≥в, що виникли у споживача, у повному ≥ п≥двищеному розм≥р≥.

ƒл¤ договору поступки патенту ≥ноземному громад¤нину чи юридичн≥й особ≥ характерна зайва лакон≥чн≥сть при складанн≥ договору. Ќайчаст≥ше права на патент передаютьс¤ на основ≥ акту передач≥, зм≥ст ¤кого зводитьс¤ лише до констатац≥њ того, що передавальна сторона уступаЇ, а приймаюча приймаЇ права за патентом. «а межами цього документа залишаютьс¤ так≥ ≥стотн≥ умови договору, ¤к ц≥на ≥ пор¤док платеж≥в. Ќер≥дк≥ випадки, коли в догов≥р поступки патенту з ≥ноземною особою включено, наприклад, положенн¤ такого зм≥сту: Ђ«а передачу прав на патент приймаюча сторона сплачуЇ передавальн≥й сторон≥ справедливу, ¤к вона соб≥ у¤вл¤Ї, винагородуї чи: Ђѕоступка прав на патент оц≥нена в 1 долар —Ўј та ≥нша достатн¤ ≥ гарна винагородаї. як правило, рос≥йська сторона посилаЇтьс¤ в таких випадках на на¤вн≥ усн≥ домовленост≥, що, з урахуванн¤м специф≥ки законодавчого регулюванн¤, не може бути враховано.

Ћ≥ценз≥йн≥ договори, навпаки, найчаст≥ше занадто гром≥здк≥, перенасичен≥ часом зайвими положенн¤ми, що утрудн¤ють розум≥нн¤ сут≥ договору. ќдне з найважлив≥ших положень л≥ценз≥йного договору Ч положенн¤ про платеж≥ Ч часом формулюЇтьс¤ розпливчасто.

” окремих випадках в≥тчизн¤ному л≥ценз≥аров≥ навТ¤зуЇтьс¤ проформа, типовий догов≥р, розроблений ≥ноземною ф≥рмою, ¤к правило, у власних ≥нтересах. ” таких випадках переваги ≥ноземного контрагента представл¤ютьс¤ очевидними. ÷е враховано, наприклад, у «акон≥ ёгослав≥њ про зобовТ¤зальн≥ в≥дносини, в≥дпов≥дно до положень ¤кого у випадках, ¤кщо догов≥р укладений по заздалег≥дь видрукуваному чи п≥дготовленому ≥ншим способом одн≥Їю ≥з стор≥н договору ≥ запропонований ≥нш≥й, то не¤сн≥ положенн¤ будуть витлумачен≥ на користь ≥ншоњ сторони. ” законодавств≥ б≥льшост≥ держав так≥ положенн¤ в≥дсутн≥.

” будь-¤кому договор≥ ≥з закордонним контрагентом повинн≥ бути ч≥тко визначен≥ санкц≥њ за невиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань. ѕоложенн¤, що св≥дчать про детальне проробленн¤ питанн¤, що стосуЇтьс¤ можливих порушень догов≥рних зобовТ¤зань Ї положенн¤, що передбачають сплату штраф≥в, неустойок ≥ збитк≥в у визначеному розумному розм≥р≥.

–озходженн¤ в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ договору в залежност≥ в≥д застосовного за договором права Ч права Ївропейських континентальних крањн чи права крањн, де застосовуЇтьс¤ система Ђ«агального праваї. “им часом п≥дх≥д до даного питанн¤ в р≥зних правових системах маЇ ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥. “ак, в англосаксонськ≥й систем≥ штрафн≥ санкц≥њ не допускаютьс¤. ѕри порушенн≥ догов≥рних зобовТ¤зань у випадку, ¤кщо суперечка розгл¤даЇтьс¤ в≥дпов≥дно до законодавства —Ўј чи ¬еликобритан≥њ, штраф не буде визнаний. ѕо законодавству цих держав ¤к санкц≥ю за неналежне виконанн¤ чи невиконанн¤ зобовТ¤зань можливо вимагати лише в≥дшкодуванн¤ погоджених ≥ заздалег≥дь визначених збитк≥в. –азом з тим, у крањнах з континентальним правом (‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, јвстр≥¤ й ≥нш≥ крањни континентальноњ ™вропи) штраф ¤к санкц≥¤ за невиконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань може бути визнаний.

як випливаЇ з викладеного, п≥дх≥д до врегулюванн¤ тих самих питань, що мають значенн¤ дл¤ визначенн¤ взаЇмних прав ≥ обовТ¤зк≥в стор≥н договору, у нац≥ональних правових системах неоднаковий. ” цьому звТ¤зку при укладенн≥ договору з ≥ноземним контрагентом сторони повинн≥ прагнути до того, щоб в укладеному договор≥ м≥стилис¤ по можливост≥ повн≥ в≥дпов≥д≥ на вс≥ питанн¤, що можуть виникати в процес≥ виконанн≥ договору ≥ при порушенн≥ сторонами догов≥рних зобовТ¤зань.

ѕри зд≥йсненн≥ процедури реЇстрац≥њ до договор≥в за участю ≥ноземноњ сторони предТ¤вл¤ютьс¤ особлив≥ формальн≥ вимоги. ¬≥дпов≥дно до п. 2 ѕравил розгл¤ду ≥ реЇстрац≥њ договор≥в з поступки патенту ≥ л≥ценз≥йних договор≥в про наданн¤ права на використанн¤ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка, переклад, прикладений до документ≥в, представлений ≥ноземною мовою, вимагаЇ зав≥ренн¤ у встановленому пор¤дку. „инне законодавство в≥дносить зав≥ренн¤ перекладу до числа нотар≥альних д≥й ≥ передбачаЇ нотар≥альне посв≥дченн¤ в≥рност≥ перекладу (ст. 35 ≥ 81 ќснов законодавства про нотар≥ат).

ѕри цьому варто враховувати, що документи, оформлен≥ на територ≥њ ≥ноземноњ держави, можуть бути представлен≥ в оф≥ц≥йн≥ органи на територ≥њ ”крањни т≥льки п≥сл¤ њхнього в≥дпов≥дного посв≥дченн¤, ¤кщо ≥нше не передбачено м≥жнародними договорами, учасниками ¤ких Ї держави. ѕосв≥дченн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою консульськоњ легал≥зац≥њ чи проставлен¤м апостил¤ (дл¤ крањн-учасниць √аазькоњ конвенц≥њ, що скасовуЇ вимоги легал≥зац≥њ ≥ноземних оф≥ц≥йних документ≥в).

√овор¤чи про принцип взаЇмност≥, треба насамперед мати виразне у¤вленн¤ про р≥вень формальних вимог, що предТ¤вл¤ютьс¤ в≥дпов≥дно до законодавства т≥Їњ чи ≥ншоњ держави ≥ при аналог≥чних правових насл≥дках процедури реЇстрац≥њ досить висок≥. ѕатентний закон  анади м≥стить положенн¤ наступного зм≥сту (п. 3 ст. 50): Ђѕоступка, наданн¤ чи передача реЇструютьс¤ у ѕатентному в≥домств≥, ¤кщо т≥льки вони супроводжуютьс¤ аф≥дев≥том за п≥дписом св≥дк≥в чи на основ≥ ≥нших доказ≥в наданих  ом≥сару, встановлюЇтьс¤, що письмово оформлен≥ поступка, наданн¤ чи передача були п≥дписан≥ ≥ зд≥йснен≥ особою, що уступаЇ чи передаЇ право, ≥ кожною ≥ншою стороноюї.

ƒосить строг≥ формальн≥ вимоги предТ¤вл¤ютьс¤ до документ≥в, що служать доказом зд≥йсненн¤ поступки, чи наданн¤ передач≥ патенту, ≥ у в≥дпов≥дност≥ з≥ ст. 261 ѕатентного закону —Ўј.

« урахуванн¤м того, що на момент укладанн¤ договору поступки патенту ≥ л≥ценз≥йного договору про наданн¤ права на використанн¤ охоронюваного обТЇкта промисловоњ власност≥ Ї момент реЇстрац≥њ договору в патентному в≥домств≥[2], можлив≥ насл≥дки недотриманн¤ встановлених чинним законодавством формальностей можуть бути дуже серйозн≥, аж до визнанн¤ угоди нед≥йсноњ з моменту реЇстрац≥њ, тобто з моменту укладенн¤. ‘ормальн≥ огр≥хи Ч це свого роду м≥на упов≥льненоњ д≥њ, що може бути Ђзад≥¤наї у своњх ≥нтересах не т≥льки стороною договору, але ≥ будь-¤кою зац≥кавленою особою.[3]

ѕо сут≥, передача технолог≥њ Ч це процес, за допомогою ¤кого технолог≥¤, досв≥д, чи ноу-хау устаткуванн¤, розроблен≥ особою, п≥дприЇмством чи орган≥зац≥Їю, передаютьс¤ ≥нш≥й особ≥,  п≥дприЇмству чи орган≥зац≥њ. –езультатом ефективноњ передач≥ технолог≥њ Ї комерц≥ал≥зац≥¤ нового продукту, послуги чи пол≥пшенн¤ ≥снуючого продукту або процесу.

« урахуванн¤м характеру технолог≥њ ≥ можливостей одержувача процес передач≥ технолог≥њ може бути простим ≥ пр¤мим, але, звичайно, в≥н Ї багаторазовим, сп≥льним ≥ досить складним. ” цьому випадку може виникнути необх≥дн≥сть дл¤ одержувач≥в отриманн¤ новоњ ≥нформац≥њ ≥ навичок, а також зм≥ни старих способ≥в веденн¤ справ. “ехнолог≥¤ може передаватис¤ з одн≥Їњ крањни в ≥ншу, в≥д одн≥Їњ галуз≥ промисловост≥ до ≥ншоњ ≥ в≥д досл≥дницькоњ лаборатор≥њ до вже д≥ючого п≥дприЇмства. ѕередача може полегшуватис¤ завд¤ки ф≥нансовим чи ≥ншим видам спри¤нн¤ ≥ п≥дтримки, що можуть надаватис¤ ур¤дом чи ≥ншими установами на нац≥ональному, рег≥ональному, м≥сцевому або ≥нституц≥ональному р≥вн¤х.

Cтворенн¤ чи освоЇнн¤ новоњ технолог≥њ стало важливим компонентом д≥¤льност≥ компан≥й з пол≥пшенн¤ чи збереженн¤ конкурентноздатност≥ на ринку.  омпан≥њ, що у таких област¤х ¤к видобуток чи комерц≥ал≥зац≥¤ сировинних матер≥ал≥в, можуть покладатис¤ на нову технолог≥ю дл¤ п≥двищенн¤ своЇњ ефективност≥ у сфер≥ видобутку сировинних матер≥ал≥в, шл¤хом удосконаленн¤ своњх виробничих процес≥в чи придбанн¤ нових машин ≥ устаткуванн¤. ¬они можуть також використовувати нову технолог≥ю дл¤ ефективн≥шоњ комерц≥ал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ чи дл¤ пол≥пшенн¤ своЇњ структури керуванн¤, контролю ≥ зв'¤зку.

¬ ≥нших секторах, де ринок розвиваЇтьс¤ пост≥йно, регул¤рно з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ продукти з новими функц≥¤ми або дизайном, компан≥њ змушен≥ вводити нововведенн¤ за допомогою придбанн¤ чи розробки нових технолог≥й. “ому технолог≥чн≥ ≥нновац≥њ Ї найважлив≥шим елементом конкуренц≥йноњ стратег≥њ будь-¤кого п≥дприЇмства, ¤к великого, так ≥ маленького, що займаЇтьс¤ ¤к високими, так ≥ звичайними технолог≥¤ми. ѕоточна ≥нтеграц≥¤ внутр≥шнього ≥ м≥жнародного ринк≥в за допомогою пост≥йноњ л≥берал≥зац≥њ ринк≥в п≥дсилила вплив конкуренц≥њ на ус≥ ф≥рми ≥ насамперед зб≥льшила потреби малих п≥дприЇмств в технолог≥¤х, у той же час пол≥пшивши њхн≥й доступ до нових технолог≥й ≥ засоб≥в виробництва шл¤хом покращенн¤ охорони прав ≥нтелектуальноњ власност≥. Ќеобх≥дн≥сть забезпеченн¤ необх≥дноњ охорони при передач≥ ≥ використанн≥ прав на ≥нтелектуальну власн≥сть зумовлено р¤дом економ≥чних фактор≥в, особливо дл¤ крањн що розвиваютьс¤[4].

ѕо-перше, пол≥пшена охорона прав ≥нтелектуальноњ власност≥ неаби¤к спри¤ти≠ме утворенню в крањнах, що розвиваютьс¤, сп≥льних п≥дприЇмств та ≥нших вар≥ант≥в сп≥вроб≥тництва дл¤ того, щоб орган≥зувати передачу технолог≥й па комерц≥йних засадах. ™ чимало приклад≥в, ¤к≥ довод¤ть, що захист ≥нтелектуальних прав власност≥ у крањнах-рецип≥Їнтах технолог≥й Ч дуже важливий фактор дл¤ компан≥й у розвинених крањнах щодо ≥нвестиц≥й у крањни, що розвиваютьс¤. ЌемаЇ жодних сумн≥в≥в, що наведен≥ вище аргументи в≥д≥грають дуже важливу роль дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень про ≥нвестиц≥њ у таких напр¤мках промислового виробництва, ¤к х≥м≥чна продукц≥¤ та фармацевтичн≥ товари. ќстанн≥ досл≥дженн¤ з цього питан≠н¤ св≥дчать, що ц≥ аргументи дуже вагом≥ ≥ дл¤ ≥нших сектор≥в виробництва[5], особ≠ливо дл¤ промислових сектор≥в, пов'¤заних з виробництвом продукц≥њ, ¤ку легко ≥м≥тувати (наприклад, виробництво електронноњ продукц≥њ та комп'ютерноњ техн≥ки).

ѕо-друге, ефективн≥ший захист прав ≥нтелектуальноњ власност≥ зб≥льшить к≥ль≠к≥сть патент≥в, зареЇстрованих у крањнах, що розвиваютьс¤. ” положенн¤х ”годи “–≤ѕ— крањни-учасниц≥ заохочуютьс¤ до ч≥ткого ≥ жорсткого впровадженн¤ положень, ¤к≥ вимагають в≥д за¤вник≥в на патенти, аби вони розкривали техн≥чну ≥нформац≥ю, що даЇ можлив≥сть техн≥чно квал≥ф≥кованим особам проанал≥зувати в≥дпов≥дн≥ винаходи. ƒоступ до такоњ ≥нформац≥њ дасть можлив≥сть промисловому сектору економ≥ки ≥ндустр≥альних та ≥нших крањн, котр≥ мають достатню к≥льк≥сть техн≥чно об≥знаних спец≥ал≥ст≥в, використовувати цю ≥нформац≥ю дл¤ подальших досл≥джень та розробки процес≥в чи продукц≥њ, ¤к≥ б в≥др≥зн¤лис¤ в≥д уже запатентованих. —тимулюванн¤ процес≥в винах≥дництва, безумовно, принесе велику користь крањнам ц≥лого св≥ту.

ѕо-третЇ, пол≥пшенн¤ захисту прав ≥нтелектуальноњ власност≥ заохотить ≥нозем≠них партнер≥в до заснуванн¤ п≥дприЇмств дл¤ проведенн¤ б≥льш розлогоњ д≥¤льност≥ з досл≥джень та наукових розробок на територ≥њ крањни-рецип≥Їнта технолог≥й. Ќа тепер б≥льша частина науковоњ та досл≥дницькоњ роботи проводитьс¤ на територ≥њ своњх крањн. ќтож поступ надасть можлив≥сть м≥сцевим партнерам мати б≥льший вплив ¤к на зм≥ст, так ≥ на пр≥оритети науковоњ та досл≥дницькоњ д≥¤льност≥.