ћ≥жнародний пакт про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права 1966 року Ц ун≥версальна система м≥жнародно-правового захисту прав людини, механ≥зм застосуванн¤ та контролю за його виконанн¤м.

¬≥денська декларац≥¤ ≥ програма д≥й (1993) ч≥тко визначаЇ взаЇмний зв'¤зок м≥ж громад¤нськими ≥ пол≥тичними правами та соц≥альними, економ≥чними ≥ культурними правами:

“аке визнанн¤ в р≥зн≥й м≥р≥ присутнЇ у вс≥х основних ≥нструментах захисту прав людини. «агальна декларац≥¤ прав людини закр≥плюЇ ≥снуванн¤ трьох генерац≥й прав. ¬ м≥жнародному пакт≥ про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права (ћѕ√ѕѕ) також м≥ст¤тьс¤ статт≥ щодо права на р≥вний захист законом (—татт¤ 26), право на в≥льне об'Їднанн¤ (—татт¤ 22(1)), право на житт¤ (—татт¤ 6(1)) ≥ права меншин, включаючи њхн≥ культурн≥ права (—татт¤ 27). “ак само ≥ в ≥нших м≥жнародних ≥ рег≥ональних договорах щодо захисту прав людини повторюЇтьс¤ взаЇмозвТ¤зок м≥ж сусп≥льними, економ≥чними ≥ культурними правами та громад¤нськими ≥ пол≥тичними правами. –ег≥ональн≥ договори з прав людини, представлен≥, перш за все, ™вропейською конвенц≥Їю з прав людини, јмериканською конвенц≥Їю з прав людини ≥ в јфриканською харт≥Їю з прав людини та народу в ¤ких в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ закр≥плен≥ положенн¤ щодо захисту соц≥альних, економ≥чних та культурних прав, в той же час полишаючи основну увагу на захист≥ громад¤нських та пол≥тичних прав.

“акож можна вид≥лити наступн≥ особливост≥ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав:

• залежн≥сть реал≥зац≥њ прав в≥д стану економ≥ки;
• поширенн¤ на певну окрему сферу життЇд≥¤льност≥ людини (соц≥ально-економ≥чну);
• припустим≥сть рекомендац≥йних, ДнестрогихФ формулювань основних положень (Ддостатн≥й р≥вень житт¤Ф, Дсправедлив≥ умови прац≥Ф, Дзадов≥льне ≥снуванн¤Ф тощо).

Ќе дивл¤чись на взаЇмозалежн≥сть, ≥снують р≥зн≥ думки щодо статусу економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних прав. Ќаголошують що громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права Ї б≥льш важливими оск≥льки формують критичну основу дл¤ захисту прав людини. ÷е припущенн¤ щодо верховенства громад¤нських та пол≥тичних прав, ¤к зазначаЇ Ћек≥, призводить до грубих порушень та зневаги економ≥чних та соц≥альних прав. ¬≥н зазначаЇ:

Ќа додачу до припущенн¤ щодо переважного значенн¤ громад¤нських та пол≥тичних прав ≥снуЇ твердженн¤ що ц≥ права встановлюють безпосередн≥ зобовТ¤занн¤ тод≥ ¤к соц≥альн≥ та економ≥чн≥ права, по б≥льш≥й м≥р≥, представл¤ють положенн¤ поступового розвитку. “аким чином Дпрогресивний розвитокФ Ї нар≥жним каменем в ћѕ≈— .

ѕогл¤д, ¤кого дуже часто притримуютьс¤ досл≥дники та представники держав-учасниць ѕакту, пол¤гаЇ в тому що дл¤ забезпеченн¤ громад¤нських та пол≥тичних прав ур¤д повинен утриматис¤ в≥д певних д≥й (наприклад, не застосовувати тортури чи не позбавл¤ти людей њхньоњ власност≥). ¬≥дпов≥дно, економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права вважаютьс¤ такими, що вимагають втручанн¤ держави ≥ таким чином розгл¤даютьс¤ ¤к позитивне право. Ќе дивл¤чись на те, що в де¤ких випадках ц¤ особлив≥сть може ≥ не про¤вл¤тис¤, активне втручанн¤ держави Ї безумовно необх≥дним. ѕ≥дтримуЇ цю точку зору ≥ твердженн¤ про те, що громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права легше забезпечити, оск≥льки ф≥нансове п≥дірунт¤ Ї не наст≥льки важливим. Ќатом≥сть, стверджуЇтьс¤ що зобовТ¤занн¤ щодо забезпеченн¤ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав набагато важче забезпечити, оск≥льки вони залежать в≥д економ≥чноњ могутност≥ крањни (наприклад, забезпеченн¤ кожному задов≥льного р≥вн¤ житт¤, щоб людина не в≥дчувала голоду чи не була безроб≥тною). ѕроте ≥ зд≥йсненн¤ багатьох громад¤нських та пол≥тичних прав може бути дл¤ держави таким же обт¤жливим. “ак, наприклад, задоволенн¤ права на судовий захист (в ус≥х його про¤вах) вимагаЇ суттЇвого ф≥нансуванн¤.

“≥ хто захищають примат громад¤нських та пол≥тичних прав звертають увагу на р≥зницю в п≥дходах, не т≥льки щодо засоб≥в ≥мплементац≥њ, а й з огл¤ду на окрем≥ положенн¤. ќск≥льки в ћѕ√ѕѕ застосовуЇтьс¤ оф≥ц≥йна терм≥нолог≥¤ така ¤к Дкожен маЇ правоФ, Дн≥хто не може бутиФ, а також передбачаЇ конкретно визначен≥ права, в ћѕ≈—  же використовуЇтьс¤ неч≥тка терм≥нолог≥¤; застосуванн¤ таких терм≥н≥в ¤к Двизнанн¤Ф створюЇ перешкоди вважати ц≥ права такими, що мають юридичну силу. ƒосл≥дники також сумн≥ваютьс¤ в ≥снуванн≥ таких економ≥чних ДправФ, ¤к Дправо на њжуФ.

Ѕезсумн≥вно слабка ≥ невизначена сутн≥сть положень закр≥плених в ћѕ≈—  призвело до виникненн¤ питанн¤ про те чи створюЇ ѕакт юридичн≥ зобовТ¤занн¤ ≥ чи забезпечуЇ судовий захист цих прав. ≤ хоча це не зовс≥м в≥рно, в погл¤дах критик≥в Ї частина ≥стини. ћехан≥зм ≥мплементац≥њ, що застосовуЇтьс¤ дл¤ ћѕ≈—  (що буде розгл¤нуто нижче), Ї слабшим за той що встановлений дл¤ ћѕ√ѕѕ, а також не маЇ процедури внутр≥шньодержавного чи ≥ндив≥дуального оскарженн¤ (на в≥дм≥ну в≥д ћѕ√ѕѕ).

¬ статт≥ 2 ѕакту розТ¤снюЇтьс¤ сутн≥сть зобовТ¤зань, що беруть на себе держави-учасниц≥. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 2 (1):

ƒе¤к≥ досл≥дники сумн≥ваютьс¤ чи покладаЇ ѕакт на сторони зобовТ¤занн¤ миттЇвоњ юридичноњ д≥њ. ѕитанн¤ Ї досить суперечливим, хоча правильною точкою зору видаЇтьс¤ те що в статт≥ проголошуютьс¤ зобовТ¤занн¤ що вимагають миттЇвих юридичних д≥й з боку крањн-учасниць. “аким чином в≥дпов≥дно до Ћ≥мбургзьких принцип≥в:

ќднак ц≥ зобовТ¤занн¤ обмежен≥ Двживанн¤м заход≥вФ щодо Дповного зд≥йсненн¤ правФ. ѕоложенн¤ статт≥ 2 (1) були в подальшому досл≥джен≥  ом≥тетом в –екомендац≥њ загального характеру щодо сутност≥ зобовТ¤зань держав-учасниць (статт¤ 2, пункт 1): Дхоча ѕакт встановлюЇ поступову реал≥зац≥ю прав та визнаЇ перешкоди так≥ ¤к обмежен≥сть доступних ресурс≥в, в≥н також покладаЇ ≥нш≥ зобов'¤занн¤, ¤к≥ Ї нев≥дкладноњ д≥њФ.  ом≥с≥¤ робить наголос на тому, що нав≥ть в ситуац≥¤х коли ≥снуЇ недостача ресурс≥в, сторони все одно залишаютьс¤ зобовТ¤заними гарантувати охорону прав.

¬ той час ¤к законодавч≥ засоби Ї необх≥дними, вони не Ї Їдиними засобами гарантуванн¤ забезпеченн¤ реал≥зац≥њ прав, ≥ кожна крањна маЇ право сама визначати ¤к≥ саме засоби гарантуванн¤ (законодавч≥ чи будь-¤к≥ ≥нш≥) необх≥дн≥ щоб забезпечити права визначен≥ в ѕакт≥. ¬ своњй трет≥й –екомендац≥њ загального характеру,  ом≥тет визначив що:

¬ статт≥ 2(2) ѕакту м≥ститьс¤ ключова антидискрим≥нац≥йна норма. ¬≥дпов≥дно до цього положенн¤ права визначен≥ в угод≥ повинн≥ зд≥йснюватис¤ без Дбудь-¤коњ дискрим≥нац≥њ щодо раси, кольору шк≥ри, стат≥, мови, рел≥г≥њ, пол≥тичних чи ≥нших переконань, нац≥онального чи соц≥ального походженн¤, майнового стану, народженн¤ чи ≥ншоњ обставиниФ. ≈фективне застосуванн¤ режиму р≥вност≥ та недискрим≥нац≥њ Ї особливо важливим в контекст≥ забезпеченн¤ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав.

Ќеобх≥дно щоб держави забезпечували р≥вн≥сть не т≥льки de jure, але й мали змогу впроваджувати розмежуванн¤ серед р≥зних верств населенн¤ з метою забезпеченн¤ р≥вност≥ de facto. —татт¤ 3 перегл¤даЇ положенн¤ про фундаментальн≥ вимоги щодо р≥вност≥ прав, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в ѕакт≥. ¬ коментар≥ до ц≥Їњ статт≥, принцип 45 Ћ≥мбургзьких принцип≥в визначаЇ що: Дѕри застосуванн≥ статт≥ 3 сл≥д надавати належну увагу ƒекларац≥њ ≥  онвенц≥њ про л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нок та ≥ншим в≥дпов≥дним договорам, а також д≥¤льност≥ створеного в≥дпов≥дно до вказаноњ  онвенц≥њ нагл¤дового органуФ. ¬ статт≥ 4 визначена загальна обмежувальна норма що Ї застосовною по в≥дношенню до матер≥альних прав визначених в частин≥ ≤≤≤ ц≥Їњ угоди. —татт¤ 5 м≥стить положенн¤ ¤ке може бути визначено ¤к Дзастереженн¤ що виключаЇФ, що означаЇ що положенн¤ ѕакту не можуть бути використан≥ дл¤ виправданн¤ порушенн¤ прав, що м≥ст¤тьс¤ в ѕакт≥ чи закр≥плен≥ будь-де ≥нде.

—татт¤ 1 ѕакту проголошуЇ право на самовизначенн¤. ѕраво на самовизначенн¤, що включаЇ право на економ≥чне самовизначенн¤, ч≥тко закр≥плене в м≥жнародному прав≥ та формуЇ частину норм jus cogens. ќсмислюючи економ≥чний та соц≥альний вим≥ри цього права, важливо зазначити що поштовх дл¤ розвитку юридично значимого права на самовизначенн¤ виник внасл≥док розвитку та впливу соц≥ал≥стичних крањн. јнал≥з п≥дготовчих роб≥т пакт≥в про права людини п≥дтверджують, що крањни що розвиваютьс¤ стали першими у вт≥ленн≥ права на економ≥чне самовизначенн¤. ƒл¤ цих крањн найважлив≥шим аспектом самовизначенн¤ було право на нев≥д'Їмний суверен≥тет щодо природних багатств та ресурс≥в, разом ≥з правом на нац≥онал≥зац≥ю власност≥.

ўо стосуЇтьс¤ економ≥чного самовизначенн¤, то це положенн¤ проголошено в статт≥ 1 ѕакту. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 1 читаЇмо:

¬ статт≥ 2(3) стверджуЇтьс¤:

≤де¤ нев≥д'Їмний суверен≥тету та права використанн¤ нац≥ональних ресурс≥в призвело до суттЇвих протир≥ч щодо питанн¤ про експропр≥ац≥ю та нац≥онал≥зац≥ю ≥ноземноњ власност≥. –озвинут≥ крањни напол¤гали на тому, що будь-¤ка експропр≥ац≥¤ ≥ноземноњ власност≥ повинна в≥дпов≥дати Дм≥н≥мальним м≥жнародним стандартамФ та основуватись на принцип≥ компенсац≥њ, що повинно бути ДсвоЇчасним, адекватним та ефективнимФ. Ќа противагу, крањни що розвиваютьс¤ розробили, так званий, ДЌовий м≥жнародний економ≥чний пор¤докФ, що узаконив дискрец≥йне право на природн≥ ресурси, включаючи право на нац≥онал≥зац≥ю. ÷е баченн¤ нев≥д'Їмний суверен≥тету щодо природних ресурс≥в було п≥дтверджено в ’арт≥њ економ≥чних прав ≥ обовТ¤зк≥в крањн ≥ в ƒекларац≥њ про заснуванн¤ Ќового економ≥чного пор¤дку. ¬ ƒекларац≥њ м≥ст¤тьс¤ положенн¤ що п≥дтверджують нев≥д'Їмний суверен≥тет щодо природних ресурс≥в. ¬ параграф≥ 4(2)(e) стверджуЇтьс¤ право на:

—татт¤ 25 ћѕ≈— , разом ≥з вищезазначеною статтею 1, була використана крањнами що розвиваютьс¤ щоб висувати вимоги на економ≥чний суверен≥тет та самовизначенн¤. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 25 н≥що в цьому ѕакт≥ не може тлумачитись ¤к приниженн¤ Днев≥д'Їмного права вс≥х народ≥в повн≥стю ≥ в≥льно волод≥ти ≥ користуватис¤ своњми природними багатствами та ресурсамиФ. ’оча питанн¤ про експропр≥ац≥ю в крањнах що розвиваютьс¤ за останн≥ 20 рок≥в ≥стотно зм≥нилис¤.  рањни що розвиваютьс¤ стали б≥льш св≥дом≥ в≥дносно ц≥нност≥ ≥ноземних ≥нвестиц≥й ≥ прийшли до ≥дењ наданн¤ гарант≥й (адекватноњ компенсац≥њ) ≥ноземнии ≥нвесторам. «аохоченн¤ ≥ноземних ≥нвестц≥й стало також насл≥дком колапсу соц≥ал≥стичних планових економ≥к, що супроводжувалос¤ визнанн¤м того, що експропр≥ац≥¤ та нац≥онал≥зац≥¤ ≥ноземноњ власност≥ зашкоджуЇ притоку ≥ноземних ≥нвестиц≥й. ѕроте ч≥тка позиц≥¤ щодо експропр≥ац≥њ не повн≥стю вироблена в lex lata, а сучасна практика арб≥тражних р≥шень в≥дносно нац≥онал≥зац≥њ та експропр≥ац≥њ ≥ноземноњ власност≥ не л≥кв≥довуЇ невизначеност≥.

ћѕ≈—  був прийн¤тий в той же час що ≥ ћѕ√ѕѕ та вступив в силу 3 с≥чн¤ 1976 року. ѕроте спроби встановити оскаржувальну процедуру на основ≥ додаткового протоколу (схожого на перший ‘акультативний протокол до ћѕ√ѕѕ ) ви¤вилис¤ невдалими. ћѕ≈—  под≥лений на 5 частин. ¬ „астин≥ I (статт¤ 1) проголошено право на самовизначенн¤. „астина II (статт≥ 2-5) передбачаЇ inter alia в≥дносно загального зм≥сту зобовТ¤зань стор≥н; „астина III (статт≥ 6-15) визначаЇ конкретн≥ матер≥альн≥ права; в „астин≥ IV м≥ст¤тьс¤ положенн¤ щодо введенн¤ в д≥ю (≥мплементац≥њ) ѕакту; „астина V передбачаЇ загальн≥ положенн¤ щодо юридичноњ сутност≥ ѕакту. ќрган в≥дпов≥дальний за ≥мплементац≥ю називаЇтьс¤  ом≥тетом з економ≥чних, соц≥альних та культурних прав ( ом≥тет). Ќа додачу до напрацювань  ом≥тету, в юриспруденц≥њ ≥снуЇ к≥лька джерел що регулюють ≥мплементац≥ю ѕакту включаючи Ћ≥мбургзьк≥ принципи зд≥йсненн¤ м≥жнародного ѕакту про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права (1986) та ћаастрихтськ≥ кер≥вн≥ принципи щодо порушенн¤ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав (1997). як видно з назви ц≥ документи стосуютьс¤ принцип≥в ≥мплементац≥њ прав, а також њх порушень.

ѕакт встановлюЇ наступн≥ матер≥альн≥ права:

—татт¤ 6 передбачаЇ право на працю, що включаЇ Дправо кожноњ людини д≥стати можлив≥сть заробл¤ти соб≥ на житт¤ працею, ¤ку вона в≥льно обираЇ або на ¤ку вона в≥льно погоджуЇтьс¤Ф, а також встановлюЇ що крањни Дзробл¤ть належн≥ кроки до забезпеченн¤ цього праваФ. як стверджуЇ —ейгхарт, право на працю Ї най≥стотн≥шим правом оск≥льки прац¤ ¤вл¤Ї собою ДсуттЇву умову людського ≥снуванн¤Ф. ÷е право також захищаЇтьс¤ ≥ншими м≥жнародно-правовими ≥нструментами по правам людини, включаючи «агальну декларац≥ю прав людини, јмериканську декларац≥ю прав та обовТ¤зк≥в людини та ™вропейську соц≥альну харт≥ю.

ѕроте в де¤ких крањнах етн≥чн≥ меншини та ж≥нки не мають змоги користуватис¤ р≥вними можливост¤ми в вибор≥ профес≥њ.  ом≥тет засудив порушенн¤ положень ѕакту коли ж≥нц≥ необх≥дно отримати дозв≥л в≥д њњ чолов≥ка перед тим ¤к влаштовуватис¤ на роботу, або коли ≥снують расов≥ чи етн≥чн≥ мотивац≥њ при прийн¤тт≥ на роботу.

«г≥дно з≥ статтею 6(2) даного ѕакту держави-учасниц≥ повинн≥ вжити заходи з метою повного зд≥йсненн¤ цього права. «аходи повинн≥ включати програми профес≥йно-техн≥чного навчанн¤ та п≥дготовки, шл¤хи ≥ методи ¤к≥ забезпечують сталий економ≥чний, соц≥альний та культурний розвиток, а також повна та продуктивна зайн¤т≥сть в умовах, що гарантують основн≥ пол≥тичн≥ ≥ економ≥чн≥ свободи людини. ¬ статт≥ 7 м≥ст¤тьс¤ положенн¤ щодо умов прац≥ та винагороди за нењ, а також передбачаЇтьс¤ визнанн¤ права на:

—татт¤ 7 акцентуЇ на справедливост≥ у виплат≥ винагороди за працю р≥вноњ ц≥нност≥.  ом≥тет також посилаЇтьс¤ на систему м≥н≥мальних виплат передбачених в  онвенц≥њ ћќѕ про встановленн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати 1970. ¬она наголошуЇ на справедлив≥й систем≥ основан≥й на справедливост≥ виплат м≥ж чолов≥ками ≥ ж≥нками. —татт¤ 7(a) також передбачаЇ в≥дпов≥дн≥ права щодо забезпеченн¤ задов≥льного ≥снуванн¤ дл¤ прац≥вник≥в та њхн≥х с≥мей. ѕраво на справедлив≥ та задов≥льн≥ умови прац≥ включаЇ р≥вну винагороду м≥ж чолов≥ками та ж≥нками, задов≥льне ≥снуванн¤ дл¤ прац≥вник≥в та њхн≥х с≥мей, умови роботи, що в≥дпов≥дають вимогам безпеки та г≥г≥Їни, р≥вн≥ можливост≥ в працевлаштуванн≥ включаючи просуванн¤ по робот≥ на п≥дстав≥ трудового стажу ≥ квал≥ф≥кац≥њ, в≥дпочинок, дозв≥лл¤ ≥ розумне обмеженн¤ робочого часу та оплачувану пер≥одичну в≥дпустку. ѕроте досл≥дженн¤ цих положень  ом≥тетом ви¤вило р¤д суперечностей. ” своЇму анал≥з≥ зв≥т≥в крањн-учасниць,  ом≥тет висловив незадоволенн¤ щодо працевлаштуванн¤ людей, визначених ¤к Днерегул¤рн≥ прац≥вникиФ. ÷е т≥ м≥груюч≥ прац≥вники, що виконують т≥ сам≥ завданн¤ що й ≥нш≥ роб≥тники, але њхн¤ зайн¤т≥сть не визнана оф≥ц≥йно; њм виплачуЇтьс¤ нижча винагорода ≥ вони також не претендують на допомогу по безроб≥ттю чи за станом здоровТ¤.

¬ нещодавн≥х зв≥тах п≥дготовлених √енеральним —екретарем, дек≥лька крањн визнали неналежне поводженн¤ з м≥грац≥йними прац≥вниками, а в особливост≥ з м≥грац≥йними ж≥нками-прац≥вниками:

—татт¤ 8 надаЇ право кожному створювати та вступати у профес≥йн≥ сп≥лки. —татт¤ також встановлюЇ, що користуванн¤ зазначеним правом не п≥дл¤гаЇ жодним обмеженн¤м, кр≥м тих, ¤к≥ передбачаютьс¤ законом в ≥нтересах державноњ безпеки чи громадського пор¤дку або дл¤ захисту прав ≥ свобод ≥нших. ѕраво на страйк, також суперечливе, було введено “рет≥м  ом≥тетом оск≥льки б≥льш≥сть вважала що воно Ї необх≥дним дл¤ захисту ≥нтерес≥в та прав роб≥тник≥в з огл¤ду на те, що при в≥дсутност≥ цього права ставить п≥д сумн≥в будь-¤к≥ гарант≥њ забезпеченн¤ прав профсп≥лок. ÷е право може бути обмежене в≥дпов≥дно до статт≥ 8(1)(a), що викликано ≥нтересами нац≥ональноњ безпеки, громадського пор¤дку чи захистом прав ≥ свобод ≥нших. ѕоложенн¤ про право на страйк не включен≥ у договори про права людини за вин¤тком ™вропейськоњ соц≥альноњ харт≥њ.  ом≥тет запропонував щоб право на страйк було забезпечено шл¤хом його передбаченн¤ в контракт≥ про працевлаштуванн¤.

—татт¤ 8 може розгл¤датис¤ ¤к доповненн¤ до права на свободу обТЇднанн¤, а також воно перетинаЇтьс¤ з громад¤нськими та пол≥тичними правами. ¬икладенн¤ в статт≥ п≥дкреслюЇ що права мають миттЇву юридичну д≥ю. «г≥дно з≥ статтею 8(2) вона не перешкоджаЇ запровадженню законних обмежень користуванн¤ цими правами щодо ос≥б, що вход¤ть до складу збройних сил, пол≥ц≥њ або адм≥н≥страц≥њ держави. “ак≥ сам≥ положенн¤ м≥ст¤тьс¤ ≥ в ™вропейськ≥й конвенц≥њ про захист прав людини ≥ основних свобод.

ѕраво на соц≥альне забезпеченн¤ Ч одне з найважлив≥ших соц≥ально-економ≥чних прав громад¤н. …ого зд≥йсненн¤ передбачаЇ ц≥лу низку державних ≥ сусп≥льних заход≥в, зокрема систему соц≥ального забезпеченн¤ та соц≥ального страхуванн¤. —оц≥альне забезпеченн¤ Ч це система матер≥ального забезпеченн¤ та соц≥ального обслуговуванн¤ громад¤н похилого в≥ку, громад¤н, що повн≥стю або частково втратили працездатн≥сть або втратили годувальника, а також с≥мей з д≥тьми. —оц≥альне забезпеченн¤ ≥снуЇ, перш за все, за рахунок державних кошт≥в. —оц≥альне страхуванн¤ Ч це одна з форм соц≥ального забезпеченн¤, ¤ка ≥снуЇ за рахунок спец≥альних фонд≥в. ѕраво на соц≥альне забезпеченн¤ та соц≥альне страхуванн¤ пов'¤зане з необх≥дн≥стю економ≥чного та соц≥ального захисту де¤ких категор≥й населенн¤, ¤к≥ за станом здоров'¤, за в≥ком або з ≥нших причин не можуть самост≥йно забезпечувати себе коштами, щоб ≥снувати, а отже, не можуть п≥дтримувати достатн≥й життЇвий р≥вень.

” ћ≥жнародному пакт≥ про економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права 1966 р. (ст. 9) пр¤мо встановлено право на соц≥альне забезпеченн¤: держави визнають право кожноњ людини на соц≥альне забезпеченн¤, в тому числ≥ Ч соц≥альне страхуванн¤.  р≥м того, це право закр≥плюЇ ст. 7, в ¤к≥й ≥детьс¤ про право на задов≥льне ≥снуванн¤; ст. 10 Ч про обов'¤зки надавати допомогу с≥м'њ та матер≥. а також захищати њх. ¬≥дпов≥дн≥ положенн¤ закр≥плен≥ у ™вропейськ≥й соц≥альн≥й харт≥њ (ст. 12-17).

ƒетальн≥ше обов'¤зки держав щодо соц≥ального забезпеченн¤ та соц≥ального страхуванн¤ громад¤н визначен≥ у конвенц≥¤х ћќѕ. ÷≥ конвенц≥њ, зокрема, передбачають обов'¤зки держави соц≥ально захищати особу за таких обставин, ¤к нещасний випадок на виробництв≥ або профес≥йне захворюванн¤, що сталос¤ внасл≥док шк≥дливих умов прац≥ або недотриманн¤ правил безпеки виробництва з боку адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства або його власника, а також встановлювати страхуванн¤ на випадок хвороби, матер≥альне в≥дшкодуванн¤ за ваг≥тн≥стю та п≥сл¤ полог≥в, страхуванн¤ по дос¤гненн≥ певного в≥ку, у раз≥ ≥нвал≥дност≥, у раз≥ втрати годувальника ≥ на випадок безроб≥тт¤ ( онвенц≥¤ ћќѕ Уѕро м≥н≥мальн≥ норми соц≥ального забезпеченн¤Ф 1952 р.,  онвенц≥¤ ћќѕ Уѕро засоби медичноњ допомоги та матер≥ального забезпеченн¤ в раз≥ хворобиФ 1969 р.;  онвенц≥¤ ћќѕ Уѕро профес≥йну реаб≥л≥тац≥ю та зайн¤т≥сть ≥нвал≥д≥вФ 1983 р. тощо.

ѕраво на створенн¤ с≥м'њ Ч одне з небагатьох прав, що його закр≥плено одночасно в обох ћ≥жнародних пактах 1966 р. про права людини.

«алежно в≥д р≥зних рел≥г≥йних, культурних, соц≥альних традиц≥й в р≥зних державах склалис¤ р≥зн≥ у¤вленн¤ про шлюб та с≥м'ю. ÷≥ у¤вленн¤, ¤к правило, становл¤ть основу нац≥онального законодавства про с≥м'ю та шлюб. ћ≥жнародно-правов≥ документи, ¤к≥ стосуютьс¤ шлюбно-с≥мейних в≥дносин, безперечно, не мають на мет≥ зробити ц≥ у¤вленн¤ Їдиними в усьому св≥т≥. √оловна њх мета Ч створити правов≥ джерела дл¤ захисту шлюбно-с≥мейних прав людини в ус≥х крањнах св≥ту, що буде означати захист с≥м'њ, забезпеченн¤ р≥вност≥ прав подружж¤, викор≥ненн¤ дискрим≥нац≥њ стосовно ж≥нок, захист прав д≥тей.

¬≥дпов≥дно до ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права: Д—≥м'¤ Чце природний ≥ основний осередок сусп≥льства. ¬она маЇ право на захист з боку сусп≥льства та держави. «а чолов≥ками та ж≥нками, ¤к≥ дос¤гли шлюбного в≥ку, визнаЇтьс¤ право на укладенн¤ шлюбу ≥ право засновувати с≥м'юФ (ст. 23). «г≥дно з ћ≥жнародним пактом про економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права, Д...шлюб повинен укладатис¤ за в≥льною згодою ос≥б, ¤к≥ його укладаютьФ (ст. 10).

” ѕакт≥ сформульовано положенн¤, зг≥дно з ¤ким Ус≥м'њ... повинна забезпечуватис¤, за можливост≥, ¤кнайширша охорона та надаватис¤ допомога, особливо при њњ утворенн≥ ≥ поки вона в≥дпов≥дальна за несамост≥йних д≥тей ≥ њх вихованн¤Ф.

“акож в≥дпов≥дно до статт≥ 10(2) ѕакту держави-учасниц≥ встановлюють особливу охорону матер¤м прот¤гом розумного пер≥оду до ≥ п≥сл¤ полог≥в. ѕрот¤гом цього пер≥оду працюючим матер¤м повинна надаватись оплачувана в≥дпустка або в≥дпустка з достатньою допомогою по соц≥альному забезпеченню.

 р≥м пакт≥в про права людини, ≥снуЇ ще р¤д м≥жнародних угод щодо захисту прав людини у с≥мейному житт≥. ÷е, насамперед, так≥ конвенц≥њ, ¤к Уѕро громад¤нство зам≥жньоњ ж≥нкиФ 1957 р., Уѕро згоду на укладенн¤ шлюбу, про шлюбний в≥к та реЇстрац≥ю шлюбуФ 1962 р., Уѕро л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нокФ 1979 р.

ѕраво на достатн≥й життЇвий р≥вень Ч це, безперечно, одне з найважлив≥ших прав людини. Ќезважаючи на те, що кожна людина повинна особисто дбати про св≥й добробут, њй, однак, мають бути створен≥ умови дл¤ того, щоб вона мала можлив≥сть забезпечити соб≥ м≥н≥мальний життЇвий р≥вень.  оли йдетьс¤ про людину похилого в≥ку або про ≥нвал≥да, то така людина потребуЇ ¤кнайб≥льшоњ допомоги.

ѕон¤тт¤ про достатн≥й життЇвий р≥вень Ч пон¤тт¤ невизначене. “ому кажуть, що воно оц≥ночне: тобто кожна людина сама дл¤ себе визначаЇ р≥вень, ¤кий в≥дпов≥даЇ њњ у¤вленн¤м про достатн≥й р≥вень житт¤. якщо дл¤ ѕол¤ √огена досить було мати будь-¤ку хижку, де б в≥н мав можлив≥сть малювати, то —альвадору ƒал≥ необх≥дн≥ були розк≥шн≥ умови житт¤, щоб працювати ≥ почуватис¤ г≥дно.

… однак навр¤д чи хто стане заперечувати, що достатн≥й життЇвий р≥вень Ч це, насамперед, висококалор≥йне харчуванн¤, щоб людина не в≥дчувала голоду; достатн≥сть од¤гу Ч щоб людина не була розд¤гненою; достатн≥сть житла Ч щоб людина мала можлив≥сть задовольнити своњ, хоча б м≥н≥мальн≥, потреби на житло; а. кр≥м того, потреба у предметах домашнього господарства, у послугах, в отриманн≥ медичноњ допомоги та осв≥ти. —аме в такому розум≥нн≥ треба розгл¤дати положенн¤ м≥жнародних документ≥в, в ¤ких ≥детьс¤ про Удостатн≥й життЇвий р≥веньФ.

—права ж держави визначити ≥ встановити м≥н≥мальн≥ стандарти, нижче ¤ких життЇвий р≥вень громад¤н знижуватис¤ не може. ѕраво на достатн≥й життЇвий р≥вень включаЇ в себе ще й так≥ можливост≥, ¤к право на достатнЇ харчуванн¤, право на достатню к≥льк≥сть од¤гу та житло, на пол≥пшенн¤ умов житт¤.

ѕраво на достатнЇ харчуванн¤ Ч це, по-перше, свобода в≥д голодомору; по-друге, право на ¤к≥сть харчуванн¤; по-третЇ, можлив≥сть мати кошти на отриманн¤ ¤к≥сного

” ћ≥жнародному пакт≥ про економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права (ст.11) визначен≥ найб≥льш загальн≥ засоби ≥ програми, спр¤мован≥ проти голодомору. « урахуванн¤м цих програм, у межах ќќЌ вживаютьс¤ заходи, спр¤мован≥ на зниженн¤ к≥лькост≥ людей, ¤к≥ голодують в усьому св≥т≥. ќднак к≥льк≥сть тих, хто недоњдаЇ, залишаЇтьс¤ на р≥вн≥ одного м≥ль¤рда чолов≥к. ÷е св≥дчить, що у сучасному св≥т≥ ≥снуЇ досить серйозна проблема продовольчоњ безпеки. ѕрагнучи до њњ розв'¤занн¤, ќќЌ поставила завданн¤ викор≥ненн¤ голоду на основ≥ —в≥товоњ продовольчоњ програми.

ѕраво на житло сформульовано в статт≥ 11. ќднак воно не стосуЇтьс¤ прав, ¤к≥ широко закр≥плен≥ законодавством в ≥ноземн≥й практиц≥, де застосовуЇтьс¤ практика використанн¤ так званих Усоц≥альних квартирФ. ” даному випадку йдетьс¤ про державне житло, ¤ке надаЇтьс¤ малозабезпеченим громад¤нам. ѕитанн¤ про розм≥ри достатнього житла Ч це компетенц≥¤ держави, причому мова, природно, може йти т≥льки про нижн≥й край Удостатност≥Ф. ѕраво на житло означаЇ також, що н≥кого не можна позбавити його житла без в≥дпов≥дного р≥шенн¤ суду.

” р≥зний ≥сторичний час погл¤ди на мету ≥ завданн¤ осв≥ти зазнавали значних зм≥н. до ¤ких спричин¤ли рел≥г≥йн≥ й соц≥альн≥ ≥нтереси та потреби. «окрема греки розгл¤дали осв≥ту ¤к зас≥б усеб≥чного ф≥зичного та розумового розвитку людини. –анн≥ христи¤ни надавали особливого значенн¤ очищенню та спас≥нню душ≥, вбачаючи в цьому найголовн≥ше завданн¤ осв≥ти. ¬ епоху ¬≥дродженн¤, усв≥домлюючи б≥бл≥йне вченн¤ Удух справд≥ ви¤вл¤Ї волю, але плоть слабкаФ, надавали особливого значенн¤ осв≥т≥ ¤к засобов≥ позбутис¤ страху.

« чим ≥ чому пов'¤зують дос¤гненн¤ усп≥х≥в у розвитку в демократичних крањнах. ќдним ≥з головних дос¤гнень XX стол≥тт¤, ¤ке часто називають стол≥тт¤м комп'ютеризац≥њ й ≥нформатики, Ї, безумовно, усп≥хи в галуз≥ осв≥ти. Ѕез тих кардинальних зм≥н, що в≥дбулис¤ в галуз≥ осв≥ти, були б неможлив≥ н≥ науково-техн≥чний проірес ≥ пов'¤заний з ним небачений розвиток економ≥ки, н≥ л≥берально-демократичн≥ процеси, ¤к≥ поступово охоплюють дедал≥ б≥льше держав ≥ народ≥в. ÷≥ зм≥ни значною м≥рою пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю 00Ќ та зусилл¤ми ≥нших м≥ждержавних орган≥зац≥й, насамперед ёЌ≈— ќ. ѕраво на осв≥ту знайшло також в≥дображенн¤ у законодавств≥ багатьох крањн св≥ту. Ќовим у ф≥лософ≥њ права на осв≥ту стаЇ принцип Уосв≥та заради миру ≥ прогресуФ.

¬≥дпов≥дно до статт≥ 13 ѕакту держави-учасниц≥ ѕакту визнають право кожноњ людини на осв≥ту. Ќайб≥льш широкому розум≥нн≥ положенн¤ ѕакту представл¤ють собою поЇднанн¤ б≥льшост≥ концепц≥й про осв≥ту закр≥плених в м≥жнародних договорах про права людини. ћета Ц забезпечити доступн≥сть осв≥ти, насамперед початковоњ, на вс≥х р≥вн¤х: Досв≥та, повинна бути в≥дкрита ≥ зроблена доступною дл¤ вс≥х шл¤хом вжитт¤ вс≥х необх≥дних заход≥вФ. ѕоложенн¤ статт≥ 13 п≥дкр≥плюютьс¤ статтею 14 ¤ка зобовТ¤зуЇ крањни-учасниц≥ що не мають системи безоплатноњ початковоњ осв≥ти прот¤гом двох рок≥в виробити ≥ прийн¤ти докладний план заход≥в дл¤ поступового вт≥ленн¤ у житт¤ принципу обов'¤зковоњ безплатноњ загальноњ осв≥ти.

“акож у –екомендац≥њ загального характеру є11 було визначено надзвичайну важлив≥сть цього права:

 ом≥тет також наголошуЇ на тому що це право повинне забезпечуватись без дискрим≥нац≥, а також те що осв≥тн≥ установи повинн≥ бути доступн≥ ¤к ф≥зично, так ≥ ф≥нансово. “акож у –екомендац≥њ загального характеру проводитьс¤ анал≥з вживаноњ терм≥нолог≥њ. ¬≥дпов≥дно,  ом≥тет визначив що терм≥н ДобовТ¤зков≥стьФ означаЇ що:

“акож треба зазначити що терм≥н Дбезоплатн≥стьФ означаЇ що початкова осв≥та Їбезкоштовною дл¤ д≥тей, њх батьк≥в чи њх оп≥кун≥в. ¬≥дносно детального плану заход≥в  ом≥тет визначаЇ, що держави-учасниц≥ зобовТ¤зан≥ в обовТ¤зковому пор¤дку через 2 роки п≥сл¤ приЇднанн¤ до ѕакту розробити план щодо впровадженн¤ вс≥х необх≥дних заход≥в дл¤ забезпеченн¤ повного права на осв≥ту. ÷е зобовТ¤занн¤ Ї пост≥йним ≥ крањна-учасниц¤ не може зв≥льнитис¤ в≥д нього вподальшому. ” випадку браку необх≥дних ресурс≥в обовТ¤зок по забезпеченн≥ цього права покладаЇтьс¤ на м≥жнародну сп≥льноту.

«м≥ст цього права, власне, означаЇ, що людина маЇ право користуватись ус≥ма дос¤гненн¤ми культури: маЇтьс¤ на уваз≥ ≥ нац≥ональна культура, ≥ культурна спадщина ≥нших народ≥в.

ќдночасно н≥хто не може заборонити або обмежити право людини створювати л≥тературн≥, художн≥ та ≥нш≥ твори, тобто реал≥зувати свободу творчост≥. ”часть кожноњ людини у культурному житт≥ маЇ бути повноц≥нною й зд≥йснюватись у тому обс¤з≥, ¤кий кожна людина вважаЇ дл¤ себе необх≥дним або достатн≥м.

ѕраво на участь у культурному житт≥ неможливе без взаЇмод≥њ культур, кожна з ¤ких маЇ г≥дн≥сть ≥ ц≥нн≥сть, що њх сл≥д поважати та збер≥гати.

¬≥льне демократичне сусп≥льство не можна у¤вити без свободи проведенн¤ наукових досл≥джень та творчоњ д≥¤льност≥. “ому закр≥пленн¤ в ћ≥жнародних пактах про права людини обов'¤зк≥в держав поважати так≥ свободи, не випадкове.

ћожливост≥ проведенн¤ наукових досл≥джень ≥ творчоњ д≥¤льност≥, Ч поза сумн≥вом, природн≥ свободи, через ¤к≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ндив≥дуальн≥сть людини, њњ ≥нтелектуальн≥ зд≥бност≥, здатн≥сть до творчост≥.  ожна людина ун≥кальна, ≥ жодн≥ обмеженн¤ не здатн≥ зруйнувати њњ неповторн≥сть. “ому в≥дсутн≥сть свободи досл≥джена ≥ творчост≥ спонукають людину зробити виб≥р: або зрадити соб≥, або виступити проти гнобленн¤. ѕриклад≥в тому багато: в≥д час≥в, коли на вогнищ≥ ≥нкв≥зиц≥њ спалювали великих вчених ≥ вчених-генетик≥в, ¤к≥ пройшли стал≥нськ≥ табори, до великих поет≥в та письменник≥в, ¤к≥ писали Уу шухл¤дуФ.

¬≥дпов≥дно до статт≥ 15 (2) держави-учасниц≥ зобовТ¤зуютьс¤ вживати вс≥њ необх≥дних заход≥в Ддл¤ охорони, розвитку ≥ поширенн¤ дос¤гнень науки та культуриФ.

Ќауков≥ досл≥дженн¤, ¤к ≥ творч≥сть в ц≥лому, не можуть мати законодавчих обмежень. «аконодавство не повинно визначати, ¤к≥ теор≥њ у науц≥ можуть сприйматис¤ сусп≥льством ¤к вин¤тково правильн≥. ƒержавна влада не повинна дозвол¤ти або заборон¤ти творч≥ теч≥њ у живопис≥ або в л≥тератур≥. ѕраво ж, навпаки, повинно гарантувати ¤кнайширшу свободу у ц≥й сфер≥ та захищати моральн≥ та матер≥альн≥ ≥нтереси автор≥в.

«ахист авторських прав - одна з найважлив≥ших матер≥альних іарант≥й свободи творчост≥, а авторський гонорар - здеб≥льшого Їдиний зас≥б до ≥снуванн¤ творчого прац≥вника.

ѕроте страх багатьох крањн перед посиленн¤м виступ≥в нац≥ональних меншин призвело до того що положенн¤ щодо колективних прав були обмежен≥ з метою недопущенн¤ тенденц≥й до автономност≥, що могло б призвести до в≥докремленн¤ певноњ групи нац≥ональних меншин, що, звичайно, може нести загрозу дл¤ структури ≥снуючоњ держави. Ќе дивно що культурн≥ права не отримали б≥льш високого р≥вн¤ захисту, в тому числ≥ ≥ у ћѕ≈— .

Ќе зважаючи на суперечност≥ щодо матер≥ально-правовоњ природи прав, механ≥зм введенн¤ в д≥ю економ≥чних, соц≥альних та культурних прав не ви¤вивс¤ задов≥льним. ¬≥дпов≥дно до статей 16-25 держави-учасниц≥ зобовТ¤зан≥ пер≥одично зв≥тувати. ÷¤ зв≥тна процедура Ї Їдиним механ≥змом забезпеченн¤ ≥мплементац≥њ ѕакту. «г≥дно з≥ статтею 16 учасники ѕакту повинн≥ надавати своњ зв≥ти до ≈коном≥чноњ ≥ —оц≥альноњ –ади через √енерального секретар¤ ќбТЇднаних Ќац≥й про вживан≥ ними заходи на шл¤ху до додержанн¤ прав, визнаних у цьому ѕакт≥. «в≥ти також повинн≥ ≥нформувати про дос¤гнений прогрес в забезпеченн≥ дотриманн¤ прав проголошених в договор≥. √енеральний секретар ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й також повинен пересилати спец≥ал≥зованим установам прим≥рники допов≥дей. «г≥дно з≥ статтею 17, учасники ѕакту можуть зазначати у допов≥д¤х фактори та труднощ≥, що впливають на ступ≥нь виконанн¤ обов'¤зк≥в. ѕерш≥ допов≥д≥ повинн≥ бути надан≥ прот¤гом двох рок≥в п≥сл¤ набранн¤ ѕактом юридичноњ сили дл¤ держави-учасниц≥, ≥ кожн≥ пТ¤ть рок≥в п≥сл¤ цього.

ѕакт, ¤к такий, не передбачаЇ створенн¤ окремого органу, а в≥дпов≥дальн≥сть за введенн¤ його в д≥ю було покладено на ≈коном≥чну ≥ —оц≥альну –аду. « метою виконати своЇ завданн¤ по ≥мплементац≥њ ѕакту, ≈коном≥чна ≥ —оц≥альна –ада заснувала робочу групу з 15 член≥в, що спочатку складалис¤ з ур¤дових представник≥в, а п≥зн≥ше з експерт≥в призначених крањнами-учасниц¤ми. ÷¤ робоча група не спромоглас¤ ефективно виконувати своњ завданн¤ ≥ њњ д≥¤льн≥сть була визнана ¤к Днезадов≥льнаФ. —еред багатьох критичних в≥дгук≥в на адресу робочоњ групи найголовн≥шими були т≥, що стосувалис¤ досл≥дженн¤ допов≥дей, що ви¤вилос¤ упередженим, поверхневим та пол≥тизованим. —тверджувалос¤ що висновкам робочоњ групи бракувало зм≥стовност≥ та ≥нформативност≥ в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й це було визначено в њхн≥х обовТ¤зках в≥дпов≥дно до положень ѕакту. Ѕ≥льш того, в≥дв≥дуван≥сть член≥в групи була нерегул¤рною ≥ вони не були повн≥стю залученими в процес роботи робочоњ групи. —пец≥ал≥зован≥ установи також критикували робочу групу, за¤вл¤ючи що вони не приймали належним чином участ≥ в робот≥ групи, а допов≥д≥ не надавали ¤ких-небудь узагальнень чи рекомендац≥й щодо метар≥ально-правових питань. як в≥дпов≥дь на критику, ≈коном≥чна ≥ —оц≥альна –ада в 1985 роц≥ заснувала  ом≥тет з економ≥чних, соц≥альних та культурних прав. ѕерша сес≥¤  ом≥тету в≥дбулас¤ в березн≥ 1987 року, ≥ на тепер≥шн≥й час проведено 27 сес≥й.  ом≥тет з економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних прав, складаЇтьс¤ з 18 експерт≥в, ¤к≥ мають визнану компетенц≥ю в галуз≥ прав людини ≥ виступають особисто, його члени обираютьс¤ –адою на чотири роки шл¤хом проведенн¤ таЇмного голосуванн¤ ≥з списку тих ос≥б, ¤ких представили держави-учасниц≥ ћ≥жнародного пакту про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права. „лени  ом≥тету Ї окремими посадовими особами (на в≥дм≥ну в≥д член≥в сес≥йноњ робочоњ групи), а не представниками держави-учасниц≥. ѕредставництво в  ом≥тет≥ основане за принципом справедливого географ≥чного розпод≥лу.

« метою визначити недол≥ки зв≥тноњ системи  ом≥тет конкретизував мету зв≥тност≥ в своњй –екомендац≥њ загального характеру. ¬ в своњй –екомендац≥њ  ом≥тет розгл¤даЇ що:

 ом≥тет визначаЇ так≥ ц≥л≥:

• (в≥дноситьс¤ до першоњ допов≥д≥) забезпеченн¤ всеб≥чного розгл¤ду нац≥онального законодавства, адм≥н≥стративних правил ≥ процедур, а також практики з метою забезпеченн¤ найб≥льш повноњ в≥дпов≥дност≥ ѕакту.
• забезпечити щоб держава-учасник регул¤рно стежила за поточною ситуац≥Їю у в≥дношенн≥ кожного з прав ≥ тим самим, знала про те в ¤к≥й м≥р≥ вс≥ громад¤ни на њњ територ≥њ чи на територ≥њ, що знаходитьс¤ п≥д њњ юрисдикц≥Їю користуютьс¤ чи не користаютьс¤ р≥зними правами.
• дозволити ур¤ду показати, що вживанн¤ заход≥в, що в≥дпов≥дають таким принципам, уже фактично розпочато.
• спри¤ти сусп≥льному контролю за пол≥тикою ур¤ду в област≥ економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних прав ≥ залученню р≥зних економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних сектор≥в сусп≥льства до розробки, проведенню ≥ розгл¤ду ходу виконанн¤ в≥дпов≥дних заход≥в.
• забезпеченн¤ основи дл¤ того, щоб саме держава-учасник, а також  ом≥тет могли ефективно оц≥нювати ступ≥нь виконанн¤ зобов'¤зань, що м≥ст¤тьс¤ в ѕакт≥. « ц≥Їю метою дл¤ держав може ви¤витис¤ доц≥льним установити конкретн≥ меж≥ чи ц≥л≥, по ¤ким може оц≥нюватис¤ њхнЇ положенн¤ в дан≥й област≥.
• дозволити сам≥й держав≥-учасниц≥ краще зрозум≥ти проблеми ≥ недол≥ки, що зустр≥чаютьс¤ при поступовому зд≥йсненн≥ ц≥лого р¤ду економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних прав.
• дозволити  ом≥тету, а також ус≥м державам-членам спри¤ти обм≥ну ≥нформац≥Їю м≥ж державами, краще зрозум≥ти загальн≥ проблеми, з ¤кими з≥штовхуютьс¤ держави ≥ б≥льш глибоко оц≥нювати м≥ри, що могли бути прийн¤т≥ з метою спри¤нн¤ ефективному зд≥йсненню кожного з прав, що м≥ст¤тьс¤ в ѕакт≥.

 ом≥тет збираЇтьс¤ дв≥ч≥ на р≥к на тритижнев≥ сес≥њ, його головним завданн¤м Ї досл≥дженн¤ допов≥дей крањн-учасниць. «ас≥данн¤ провод¤тьс¤ в ∆енев≥ прот¤гом кв≥тн¤-травн¤ та листопада-грудн¤ кожного року. «а одну сес≥ю  ом≥тет, ¤к правило, розгл¤даЇ до шести допов≥дей. як т≥льки подано допов≥дь на розгл¤д,  ом≥тет вир≥шуЇ на ¤к≥й сес≥њ буде розгл¤датис¤ допов≥дь. ѕ≥сл¤ поданн¤ допов≥д≥, ¤к правило проходить 12-18 м≥с¤ц≥в до початку њњ розгл¤ду. ƒопов≥д≥ що були узгоджен≥  ом≥тетом переход¤ть на розгл¤д в робочу групу  ом≥тету, що складаЇтьс¤ з 5 член≥в. –обоча група проводить закрит≥ зас≥данн¤ в к≥нц≥ кожноњ сес≥њ, первинно розгл¤даючи допов≥д≥ з метою њх повного розгл¤ду на наступн≥й сес≥њ.

ѕ≥д час розгл¤ду робоча група висуваЇ список питань до початку розгл¤ду допов≥д≥, використовуючи ≥нформац≥ю отриману з ур¤дових та неур¤дових джерел. —енс в створенн≥ списку пол¤гаЇ в тому щоб:

ƒержави-учасниц≥ повинн≥ письмово в≥дпов≥сти на ц≥ питанн¤ до початку розгл¤ду допов≥д≥  ом≥тетом. ƒопов≥д≥ перегл¤даютьс¤ на в≥дкрит≥й сес≥њ, ¤к правило, розгл¤д одн≥Їњ допов≥д≥ триваЇ два дн≥. ƒопов≥д≥, зазвичай, представл¤ютьс¤ представником держави-учасниц≥. ќбговоренн¤  ом≥тетом допов≥д≥ ірунтуЇтьс¤ на списку питань попередньо п≥дготовленого робочою групою та на питанн¤х що виникають з нього. ѕ≥сл¤ њх розгл¤ду  ом≥тет формуЇ «аключн≥ висновки (почало практикуватис¤ з другоњ сес≥њ). «аключн≥ висновки видаютьс¤ ¤к публ≥чний документ в ¤кому проанал≥зован≥ р≥зноман≥тн≥ аспекти допов≥д≥ ≥, ¤к правило, складаЇтьс¤ з огл¤ду позитивних момент≥в допов≥д≥ та визначенн¤ труднощ≥в ≥ вражень  ом≥тету. “акож в них м≥ст¤тьс¤ пропозиц≥њ та рекомендац≥њ.  ом≥тет також в прав≥ прот¤гом розгл¤ду допов≥д≥ подати запит до представника держави-учасниц≥ про наданн¤ додатковоњ ≥нформац≥њ. «аключн≥ висновки видаютьс¤ в к≥нц≥ кожноњ сес≥њ та включаютьс¤ до р≥чного зв≥ту  ом≥тету до ≈коном≥чноњ ≥ —оц≥альноњ –ади. « 1993 року  ом≥тет дозволив Ќ”ќ робити усн≥ за¤ви на початку кожноњ сес≥њ. ÷е надаЇ можлив≥сть Ќ”ќ прокоментувати допов≥д≥ що будуть розгл¤нут≥  ом≥тетом. Ќ”ќ часто надають альтернативн≥ допов≥д≥, що надають ≥ншу ≥ часто б≥льш точну картину. Ќе дивно, що  ом≥тет отримуЇ значну допомогу в≥д цих альтернативних допов≥дей та ≥нших джерел ≥нформац≥њ, що поступають в≥д Ќ”ќ. як зазначаЇ Ћек≥, дос¤гненн¤ альтернативноњ зв≥тност≥ включають:

Ѕагато в чому що стосуЇтьс¤ природи та рол≥ ¤ку в≥д≥граЇ  ом≥тет схож≥ на т≥ що виконуЇ  ом≥тет з прав людини. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д  ом≥тету з прав людини, цей  ом≥тет не несе в≥дпов≥дальн≥сть перед крањнами-учасниц¤ми ѕакту, а Ї в≥дпов≥дальним перед ≈коном≥чною ≥ —оц≥альною –адою, основним органом ќбТЇднаних Ќац≥й. ќсновн≥ труднощ≥ по ≥мплементац≥њ ѕакту в≥дбуваютьс¤ внасл≥док небажанн¤ держав учасниць виконувати вз¤тих на себе зобовТ¤зань. ƒопов≥д≥ надан≥ державами-учасниц¤ми часто Ї сильно простроченими та характеризуютьс¤ надм≥рною лакон≥чн≥стю, неповнотою та несвоЇчасн≥стю. ≤ншими труднощами по ≥мплементац≥њ Ї величезна сфера застосуванн¤ та характерна дл¤ даних прав невизначен≥сть. ¬ цьому план≥ про¤вл¤Їтьс¤ двозначн≥сть крањн-член≥в по в≥дношенню до сутност≥ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав. ”складнюЇ проблему також брак законодавчих акт≥в та прецедент≥в ¤к на м≥жнародному, так ≥ на внутр≥шньодержавному р≥вн≥, а також проблема отриманн¤ адекватноњ та суттЇвоњ ≥нформац≥њ в≥д держав-член≥в. “акож ≥снуЇ проблема небажанн¤ розвитку законодавства в≥дносно економ≥чних, соц≥альних та культурних прав по в≥дношенню до громад¤нських та пол≥тичних прав Ц обТЇм проголошених прав ускладнюЇ њх анал≥з. Ѕагато економ≥чно- та соц≥ально-правових ≥дей не були розгл¤нут≥ н≥ на внутр≥шньому, н≥ на м≥жнародному р≥вн≥. –озвиток права в цьому напр¤мку стало одн≥Їю ≥з основних д≥¤льностей  ом≥тету.

« метою забезпеченн¤ б≥льшоњ ефективност≥ роботи  ом≥тет прийн¤в р¤д ≥нновац≥йних процедур. ѕоложенн¤ статт≥ 17 вимагають в≥д держав-учасниць поданн¤ першоњ допов≥д≥ прот¤гом одного року з дн¤ набранн¤ ѕактом чинност≥. ќднак  ом≥тет, приймаючи до уваги ≥снуюч≥ реал≥њ, розробив правила що зб≥льшують дату поданн¤ до двох рок≥в, а пер≥одичне поданн¤ Ц кожн≥ пТ¤ть рок≥в. Ѕ≥льш того, з метою вир≥шенн¤ проблеми надм≥рноњ затримки поданн¤ допов≥дей, на своњй шост≥й сес≥њ  ом≥тет звернувс¤ до –ади з проханн¤м дозволити скласти список крањн що не подали перш≥ своњ допов≥д≥ не зважаючи на те, що пройшло вже дес¤ть рок≥в. ÷е, по сут≥, була спроба звернути увагу певних крањн шл¤хом створенн¤ чорного списку. Ќа додачу  ом≥тет також прийн¤в спрощену процедуру розгл¤ду прострочених ¤к перших, так ≥ пер≥одичних допов≥дей не зважаючи на суттЇву затримку њх поданн¤. ’оча вважаЇтьс¤ що при розгл¤д≥ допов≥д≥ буде присутн≥й представник крањни-допов≥дача, нездатн≥сть крањн-учасниць прислати свого представника була визнана  ом≥тетом ¤к недостатньою п≥дставою дл¤ затримки допов≥дей крањн-учасниць.

Ќ”ќ в≥д≥грають важливу роль в розвитку та захист≥ прав людини. ¬раховуючи њх потенц≥йне значенн¤ в розвитков≥ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав, невт≥шним Ї те що не було розроблено жодних спец≥альних норм щодо внеску Ќ”ќ в зв≥тну та нагл¤дову процедури. ќднак  ом≥тет зробив спроби перебороти це обмеженн¤. як визнанн¤ корисност≥ роботи Ќ”ќ Ц особливо в створенн≥ альтернативних допов≥дей Ц  ом≥тет запросив Двс≥х зац≥кавлених орган≥зац≥й та ос≥б подати важливу та в≥дпов≥дну документац≥ю до  ом≥тетуФ.  ом≥тет також встановив процедури з метою спонуканн¤ крањн-учасниць надати додаткову ≥нформац≥ю та прийн¤ти участь в д≥алоз≥ з конкретних сп≥рних питань. “ак в 1994 роц≥  ом≥тет витребував додаткову ≥нформац≥ю в≥д ѕанами, ƒом≥н≥канськоњ –еспубл≥ки та ‘≥л≥пп≥н щодо питанн¤ про примусове виселенн¤. —хожу ≥нформац≥ю зажадали в≥д р¤ду ≥нших крањн, включаючи ≥ ¬еликобритан≥ю.

ѕочинаючи з≥ своЇњ третьоњ сес≥њ на проханн¤ ≈коном≥чноњ ≥ —оц≥альноњ –ади,  ом≥тет почав готувати –екомендац≥њ загального характеру з приводу р≥зних статей та положень ѕакту. ѕершочерговою метою –екомендац≥й загального характеру Ї спри¤нн¤ крањнам-членам у виконанн≥ њх зобовТ¤зань, зокрема:

 ом≥тетом було прийн¤то р¤д суттЇвих  оментар≥в. ƒо них в≥днос¤тьс¤:  оментар загального пор¤дку є 1 (1989) щодо наданн¤ допов≥дей державами-учасниц¤ми,  оментар загального пор¤дку є 2 (1990) щодо м≥жнародних заход≥в в област≥ наданн¤ техн≥чноњ допомоги (статт¤ 22 ѕакту),  оментар загального пор¤дку є 3 (1990) щодо природи зобовТ¤зань держав-учасниць (статт¤ 2, пункт 1 ѕакту),  оментар загального пор¤дку є 7 (1997) щодо права на в≥дпов≥дне житло: примусов≥ виселенн¤ (статт¤ 11, пункт 1 ѕакту),  оментар загального пор¤дку є 5 (1994) щодо ос≥б з ≥нвал≥дн≥стю; та  оментар загального пор¤дку є 6 (1995) щодо економ≥чних, соц≥альних та культурних прав л≥тн≥х людей.

ќкр≥м цього  ом≥тет встановив окремий день на кожн≥й сес≥њ присв¤чений загальному обговоренн≥ окремих питань, що даЇ змогу спец≥альним установам та Ќ”ќ б≥льш ефективно залучатис¤ до роботи  ом≥тету. як правило, цим зарезервованим днем Ї понед≥лок останнього робочого тижн¤  ом≥тету. ¬≥дпов≥дно функц≥њ  ом≥тету в цей день подвоюютьс¤: Дцей день спри¤Ї б≥льш глибокому розвитков≥ розум≥нн¤  ом≥тетом проблем; даЇ можлив≥сть  ом≥тету п≥дтримати внесенн¤ доповнень до його роботи в≥д ус≥х зац≥кавлених стор≥нФ. Ќа трет≥й сес≥њ по розгл¤ду проблеми њж≥,  ом≥тет впровадив пункт до пор¤дку денного щодо Дспециф≥чних проблемФ. Ќа четверт≥й сес≥њ день загального обговоренн¤ був присв¤чений праву на житло. ¬ 1994 роц≥  ом≥тет обговорював роль заход≥в соц≥ального забезпеченн¤ в аспект≥ переходу до ринковоњ економ≥ки. ¬ 1998 роц≥ цей день був присв¤чений глобал≥зац≥њ та њњ впливу на забезпеченн¤ економ≥чних та соц≥альних прав. ÷¤ робота ви¤вилас¤ продуктивною.

ќдним ≥з позитивних дос¤гнень роботи  ом≥тету стала його т≥сна сп≥впрац¤ та координац≥¤ з п≥дрозд≥лами ќќЌ та —пец≥альними допов≥дачами. ¬ 1993 роц≥ до  ом≥тету звернувс¤ —пец≥альний допов≥дач по проблем≥ безкарност≥ в≥д п≥дком≥с≥њ по «апоб≥ганню дискрим≥нац≥њ та захисту меншин, а в 1994 роц≥ звернувс¤ представник ¬сесв≥тньоњ орган≥зац≥њ охорони здоровТ¤ (¬ќ«) з приводу прав людини ≥нф≥кованих ¬≤Ћ/—Ќ≤ƒом. ¬ 2001 роц≥ до  ом≥тету звернувс¤ представник ¬ерховного ком≥сара Ѕертранд –амхаран.  ом≥тет також поклав початок практиц≥ вињзних м≥с≥й по встановленню факт≥в дл¤ держав-член≥в з метою в≥дв≥данн¤ крањн-учасниць та визначенн¤ (дл¤ них самих) ситуац≥й в ¤ких порушуютьс¤ економ≥чн≥ та соц≥альн≥ права. ¬ подальших досл≥дженн¤х проблеми примусового виселенн¤ в 1995 роц≥  ом≥тет послав м≥с≥ю по встановленню факт≥в (¤ка до цих п≥р залишаЇтьс¤ Їдиною м≥с≥Їю) до ѕанами, ¤ка в≥дзв≥тувала перед  ом≥тетом того ж року.

јнал≥з економ≥чних, соц≥альних та культурних прав що м≥ст¤тьс¤ в ћѕ≈—  ви¤вл¤Ї багато недол≥к≥в. ќсобливо хвилюючим ви¤вилис¤ суперечки з приводу юридичноњ природи багатьох прав закр≥плених в ѕакт≥, чи вони спричин¤ють безпосереднЇ виконанн¤ зобовТ¤зань чи лише створенн¤ програми д≥й. ’оча розгл¤д положень ћѕ≈— , в «аключних висновках  ом≥тету та –екомендац≥¤х загального характеру, встановив, що економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права мають ту саму зобовТ¤зуючу д≥ю, що ≥ громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права. ¬ той же час, з практичноњ точки зору, треба визнати що ≥мплементац≥¤ економ≥чних та соц≥альних прав до цих п≥р не Ї ч≥тко визначеною. ћехан≥зм по ≥мплементац≥њ положень ѕакту повинен бути перегл¤нутий зокрема щодо прийн¤тт¤ процедури ≥ндив≥дуального оскарженн¤.

 ом≥тет, з моменту свого створенн¤ в 1985 роц≥, пров≥в хорошу роботу по контролю за дотриманн¤м ѕакту. ќсобливоњ ваги мають погл¤ди, що стали результатом анал≥зу допов≥дей держав-учасниць та –екомендац≥њ загального характеру. ѕри розгл¤д≥ допов≥дей  ом≥тет застосував широкий п≥дх≥д, ¤кий охоплюЇ зобовТ¤занн¤ по забезпеченню прав людини що виникають ≥з прийн¤тт¤м ћѕ≈— . “аким чином:

ќсобливо  ом≥тет наголосив на необх≥дност≥ всеб≥чного перегл¤ду нац≥онального законодавства та адм≥н≥стративних правил по в≥дношенню до прав, що м≥ст¤тьс¤ в ѕакт≥, а також на уважному досл≥дженн≥ пол≥тичного курсу держави.  ом≥тет також вид≥лив потребу в глибш≥й координац≥њ розробки пол≥тичного курсу що б надало базу дл¤ ефективного визначенн¤ дос¤гнутого прогресу в забезпеченн≥ прав. «авд¤ки своњй робот≥  ом≥тет спри¤в не т≥льки кращому розум≥нню проблем та суперечностей повТ¤заних з ≥мплементац≥Їю ѕакту, а й розробц≥ обм≥ну ≥нформац≥Їю м≥ж крањнами-учасниц¤ми.як було зазначено вище, система представленн¤ допов≥дей з трир≥чними ≥нтервалами, по 1/3 прав на кожен р≥к, була зам≥нена  ом≥тетом на одну всеб≥чну допов≥дь, що подаЇтьс¤ кожн≥ пТ¤ть рок≥в.

ўо стосуЇтьс¤ рол≥ та м≥сц¤ Ќ”ќ в даному контекст≥, вони Ї основними захисниками прав людини. Ќе дивл¤чись на те що з часом њх вклад (знову ж таки в основному завд¤ки позитивним зрушенн¤м зроблених  ом≥тетом) став б≥льш ефективним по ≥мплементац≥њ ћѕ≈— , продовжуЇ ≥снувати певне небажанн¤ частини Ќ”ќ брати участь в розвитков≥ економ≥чних, соц≥альних та культурних прав. —хильн≥сть до громад¤нських та пол≥тичних прав, можливо, можна по¤снити походженн¤м Ќ”ќ та проблемами ¤ких вони торкаютьс¤. Ќ”ќ, особливо в крањнах що розвиваютьс¤, часто розгл¤дають порушенн¤ економ≥чних та соц≥альних прав ¤к пох≥дн≥ в≥д громад¤нських та пол≥тичних прав. ÷ю упереджен≥сть в робот≥ Ќ”ќ необх≥дно усунути.